Горіха Зерня

Довкола нової книги стільки очікувань, і стільки всього вилазить.
Вона як свіча, притягує усіх на світло, і хороших людей, і не дуже.
Якось заздрісники активізувалися, атакують Іру претензіями, але вона тримає оборону.

А я єдине, за що переживаю - це за технологічний процес. Щоб нічого з друкарнею не сталося, щоб вистачило світла, щоб не розбомбили наклад.

А щойно книга доїде до перших читачів, мої хвилювання закінчаться. Я впевнена, що вона все скаже сама за себе, її не треба буде захищати чи щось комусь пояснювати. Вона має чітку цільову аудиторію і знайде свого читача.

Усі жінки, які читали "Шептуху", впізнають себе у тих чи інших моментах. Я написала історію для жінок і про жінок у першу чергу, там їхні переживання, роздуми, рішення на першому місці.

Читала думку про те, що на кордонах колапс, тому що жінки повезли на свята своїх дітей з України до батьків - ухилянтів.

Хз, як це можна визначити за зовнішнім виглядом :) Бо про нас теж напевно так подумали, у машині жінка з трьома дітьми. Ну або дві жінки, якщо старшу не вважати дитиною.

По них же не видно, що у Марії чоловік і свекор воюють, у Оксани тато на війні з лютого 22го, у Марка тато воював і був поранений. Одна я серед них цивільний піджак.

Кордон у Смільниці пройшли за 5 годин, і потім іще дві години лісами з тої Смільниці виїжджали. До Кракова прибилися уже потемки, житло, яке мені забронювали, виявилося недоступним. Чортихаючись, потемки букнули якусь luxury and bright apartment (це воно так називається) - прокурене гніздо на горищі, у якому не лише розетки, а і вікна у руках залишаються. Я серйозно,на мене рама віконна випала.

Пішла у неділю увечері купити щось поїсти, знайшла працюючу бєдронку - це що, вони нарешті здалися під натиском українців? Телефон розрядився, заблукала у середмісті. Мене знайшли діти, які вирушили на пошуки мами. Реально, дочка знайшла на вулиці і розвернула у бік квартири :) бо я активно топала у протилежному напрямку.

Описую це все, і самій смішно з того, що я взагалі не хвилююся. Дорожні пригоди такі милі порівняно з проблемами, які лишилися вдома.

Для киян і українців загалом цей допис не цікавий, у всіх так. Тому пишу переважно для іноземних друзів.

Я просто думаю, що ми повинні якомога більше розповідати про свій досвід. Щоб світ не міг потім сказати - а ми не знали, ми думали там все добре, вони не жалілися.

У мене з'явилася нова фобія. Щоразу у басейні я думаю, якщо сюди влучить, і оті кабелі освітлення разом зі шматками стелі попадають у воду, то чи буде коротке замикання? І чи не зваримося ми у цій воді як креветки у супі? Чи нам уже буде байдуже?

Це новий страх. Але він, звичайно, не порівнюється зі старим, який зі мною з 24 лютого 2022 року. Я до смерті боюся почути вибух і побачити стовп диму з того району, де школа дитини. Іноді мені сниться, як я біжу і біжу вперед, падаю, викрадаю чужі машини, щоб доїхати, але дим все одно далеко.

А в усьому іншому так, ми ходимо у басейн, уявіть собі. У дітей відбулися новорічні концерти, малюк був у костюмі короля і натер собі позолоченим коміром шию. У школі старшої погрожують доганами за запізнення. Тобто ракети-ракетами, але на перший урок після тривоги бажано не запізнюватися.

Сьогодні перший день канікул, я посадила дітей у машину і привезла у Львів. Ми тут просто гуляємо, їмо, фотографуємося, потім поїдемо далі.
Нас ніхто ніколи не вчив, як правильно жити під час війни. Я для себе обрала стратегію радіти дрібним приводам і ворушити дітей, щоб не зациклювалися.

Я навіть не знаю, чи починати все спочатку.
Обережно намацуючи ногою лід, з готовністю втекти у будь-який момент, повідомляю, що Білка відкрила передзамовлення на мою нову книгу "Шептуха".

Знову :)

Сподіваюся, цього разу сайт не зламається, і охочі купити книгу зроблять це у цивілізований спосіб, а не як у черзі за яйцями у радянському гастрономі.

Користуючись заминкою, сьогодні запитала у дівчат, чи не можу я щось іще підправити у рукописі. Іра осіла на диван, але навіть голос не здригнувся.

"Так, звісно. Це нам затримає вихід на пару тижнів, але якщо ти вважаєш..." - "Уже не вважаю, хай буде як є."

- Ти знаєш, - додала видавчиня, - може ми вкладемо якусь листівку із замовлянням на смерть ворогам? У цієї книги така енергетика, що має спрацювати.

https://belkabook.com/product/sheptukha-tamara-horikha-zernia/

Буквально минулого тижня читала історію знайомої, якій нарахували податок на нерухомість за всі квартири, куплені і продані нею впродовж років. Люди багато переїжджали, купували і продавали нерухомість.

Я не пам'ятаю достеменно хто це писав, бо підтягнула б допис. Для того, щоб відкараскатися від штрафів і довести податковій, що вона не є власницею цього майна, довелося іти в суд і проводити слухання по кожному об'єкту.
За наявності усіх актів купівлі - продажу на руках.

Я бачу, який зараз ступор у середовищі фахівців після зламу реєстрів.
І як це ще не дійшло до широкого загалу.

Людям потрібно шукати паперові документи на всі свої квартири і земельні ділянки, на спадщину, на батьківські паї та готуватися до довгого і виснажливого доведення права власності. З високою ймовірністю, що саме зараз у ці реєстри вносяться зміни, і доводити буде не так просто.

Прокоментую двома словами і більше до цієї теми не повертатимусь.
Колишня співробітниця редакції сторінки "А що там у ПП" виклала скріни із закритого редакційного чату, датовані 19-20 роками.

Скріни обрізані так, що дати не видно, і тому складається маніпулятивне враження, що ідеться про діяльність одного з волонтерських фондів після 22го року.

Насправді члени редакції спілкувалися у закритому чаті щодо персоналії політика / політиків, які балотувалися на президентських, парламентських і місцевих виборах у 19-20 роках.

Що стосується благодійного фонду імені цього політика. Я не є донатором цього фонду, тому не вважаю за потрібне коментувати його діяльність.

Що стосується дописів конкретної пані, яка користувалася нашою довірою, збирала з нашою допомогою кошти на заявлені нею потреби - мені шкода, що ми так необачно наділили її повагою і симпатією, дослухалися до її думки і раділи її успіхам. Цей душевний ресурс можна було використати інакше.

На даний момент я не слідкую за її кар'єрою, і пишу цей допис тільки тому, що через треті руки доходять якісь рухи. Зі свого боку можу сказати, що ніхто з колишніх членів редколегії не збирається опускатися до подібних методів

Таке враження, що зараз знову шибки перекособочить.
Чогось такого ми всі чекали після відносного затишшя.
Нічого, після тривоги діти все одно підуть до школи, у них будуть новорічні свята і красиві костюми.
Путіна і його народ глибоко зневажаю, але вже без емоційної реакції. Гній він і є гній, на ненависть не заслуговує навіть.

Не так давно у мене заглючили ваги. Хитро так, показували весь час одну й ту саму вагу.
Я не могла зрозуміти, у чому справа. Ніби фізична активність є, стараюся. Всі довкола кажуть, що я схудла, та я і сама у дзеркалі бачу. Але цифра на екрані нерушима.
Я потім змінила батарейки і була приємно здивована. Але до того не раз і не двічі думала все покинути, бо толку нема.

Я перепрошую за таку побутову аналогію до серйозної справи, але щось подібне бачу у політиці.
За соцопитуваннями все стабільно, у Зеленського рейтинг, а у Порошенка антирейтинг, нічого не змінилося.

Але чому тоді всі як з цепу зірвалися з усіх сторін мочити ПП? Підзабуте вже слово "порохоботи" витягли, і виходить, що ці порохоботи несвідомо для себе усім на капці наступили.
І нові перспективні обличчя незадоволені, і регіонали, і слуги аж битися у Раді кидаються...

А що це з вами таке, шановні? Чого така паніка? Вибори ж без вас ніхто не оголосить, то чого забігали?

Той чоловік зі Львова, який такий різкий, як сітро смілянське. Який збирається болгаркою спилювати пандус, встановлений для військовослужбовця.

Я б хотіла знати, хто він такий. Яке ім'я і прізвище, де працює, на якій посаді. Де живе ми вже знаємо, правильно?

На вигляд дуже навіть призовного віку, енергії аж за край, он як скаче.
Чому не воює? На якій підставі?
Троє дітей, напевно. Або дружина інвалід, і він єдиний доглядальник?

Було б добре з'ясувати це питання. Суспільство в моїй особі цікавиться, які такі пільги і відстрочки дають право ось цьому конкретному чоловіку зневажати військового і тероризувати його родину.

Хотілося б також почути думку львів'ян з цього приводу. Бо ж це ваш вилупок.
Я розумію, що ті хлопці, які могли б відреагувати і провести бесіду, вже лежать на Марсовому. І все ж.

Просто нагадаємо.

Діяльність проросійської політичної партії «Опозиційна платформа – За життя» («ОПЗЖ») заборонена в Україні з 15 вересня 2022 року рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду України.

Суд прийняв рішення про заборону «ОПЗЖ» на підставі указу Президента та рішення РНБО. Вони ґрунтувалися на доказах деструктивної діяльності партії, зібраних у межах реагування СБУ на загрози національній безпеці.

У повідомленні прес-служби СБУ сказано: «Йдеться про демонстративну підтримку та популяризацію агресивної антиукраїнської політики рф, як на рівні керівництва, так і рядових її членів. «ОПЗЖ» ретранслювала офіційну позицію країни-агресора щодо України та завдавала значної шкоди інтересам нашої держави. Встановлено причетність провідних функціонерів «ОПЗЖ» до діяльності, що створює реальні загрози національним інтересам, безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України.»

Нема жодного виправдання присутності депутатів від ОПЗЖ у Верховній Раді.
Голосування за законопроекти Зеленського – не виправдання.
Затикання дірок у міфічній «монобільшості», якої насправді не існує – не виправдання.
Участь у фальсифікаціях керівництва ВР, шпигування на користь росії у парламентських комітетах, розпил бюджетних коштів, напади на Європейську солідарність, спроби кулаками забивати неугодних у сесійній залі – теж не виправдання.

По суті, ми маємо подвійну узурпацію влади в Україні.
З одного боку президент, термін повноважень якого минув, але який відмовляється перейти у статус в.о., і тим самим закладає бомбу уповільненої дії під усі акти, підписані ним шляхом самозахоплення влади.

З другого, партія президента у Верховній раді, яка не має достатньої кількості голосів для статусу монобільшості, а відповідно, зобов’язана укласти формальну коаліцію з іншими парламентськими фракціями, відправити у відставку нелегітимний уряд від слуг і сформувати новий коаліційний уряд.

Всього цього не відбувається, двері парламенту зачинені для преси і громадськості, трансляції не ведуться, хоча канал «Рада» отримує фінансування на рівні провідних національних каналів. Для відвернення уваги слуги і опзж-сти влаштовують бійки і скандали.

Сьогодні вийшло дослідження, у якому ЄС та прихильників партії завуальовано звинувачують у іміджевих атаках на благодійні фонди. Там досить смішна методика аналізу; скажімо, партія ЄС через кому згадується з «російськими структурами» окремо від просто «російських структур». Так що у читача має виникнути враження, ніби ЄС має структури на росії.

Або автори дослідження виключають з аналізу нападки на Порошенка. Мовляв, він політик, 5й президент, тому атаки на нього – справа звична і цілком природна, це тло, з яким він має жити, і на яке аналітики не реагують. Тоді як персональну критику очільників інших фондів вивели в окрему категорію іміджевих атак і приділили їй пильну увагу.

Після прочитання цього дослідження у мене значно більше питань, аніж відповідей. Але скажу загальне враження. Це погана манера, списувати будь-які критичні зауваження на «російське іпсо». Наша влада ховається за цим «іпсом» як за парканом. Звісно, найлегше оголосити усіх незадоволених ворожими агентами і позатикати роти під таким потужним приводом.
Але це до пори до часу. Можна до посиніння кивати на «іноагентів», тобто «російських агентів», але рано чи пізно критична маса незадоволення переважить ваші засоби стриму, і тоді зеленим не допоможе ні Вовина тисяча, ні дві тисячі, ні десять.

Це те що стосується чинної влади і рикошетом падає на президентський благодійний фонд. Так би мовити, тінь патрона псує репутацію.

Що стосується інших фондів – я б порадила менше лякатися Порошенка і Справи громад, а більше звертати увагу на власну прозорість і звітність, а також використовувати свій соціальний капітал, щоб змушувати владу виконувати покладені на неї функції. Іншими словами, це не зовсім ОК, коли один Порошенко кричить про зупинки з поставками дронів або боєприпасів, про ситуацію на Покровському та інших напрямках, а решта фондів з мільйонами підписників сидять, наче води в рота понабирали.

Ну і на завершення, цього тижня ПП і Справа громад зібрали у дорогу черговий вантаж вартістю 1 млн євро. Причому левова частка коштів у цьому вантажі – особисті гроші з фонду Порошенка. Я не знаю, скільки у Петра Олексійовича іще мільйонів у запасі, і скільки нам усім іще лупати сю скалу. Сподіваюся, запас є, а новорічні закупи солодощів по всій країні його трошки підкріплять.
Але звертає увагу, що навіть хейтери утримуються від звинувачень у «нецільовому використанні коштів» на адресу ПП.
Просто тому що він витрачає свої. Було б дивно вислуховувати про «нецільове використання» власних грошей.

Вибачте, сміюсь

За п'ять хвилин передзамовлення ми поклали сайт "Білки" :)
Це має щось свідчити про настрої читацького ринку, але я не можу вгадати що, бо у мене істерика :)