За словами міністра культури, кожен п’ятий з тих, хто отримує дозвіл на виїзд за кордон як «діяч культури» (майже нікого зі списків, які йому подають на підпис, міністр «не знає»), не повертається до України.

Тобто, це ще одна очевидна корупційна схема ухиляння від призову. Цифра в 20% вказує на масштаб схем. І на те, що влада не має змоги подолати корупцію (якщо має такий намір) – це вже системний складник функціонування держави.

Що з цим робити – поки невідомо. Однак можна зробити однозначний висновок, що за цієї влади вже точно нічого не зміниться. Бо з системною корупцією боротись (і ставати жертвою) ніхто не хоче.

А в суспільстві посилюється відчуття тотальної несправедливості. Що диктує скептичне ставлення також і до мобілізації, і до закриття кордонів, і до інших воєнних обмежень та вимог. Бо ніде нема жодної справедливості, все суто за гроші.