Тетяна Володимирівна — наш аналітичний лід (просто Танею не називаємо😁), каже, що вона не медійне обличчя, має за спиною 7 років в маркетингу і ми її колективно дуже любимо. Вона набачилася стільки механік, що на все життя вистачить.
Але все ж знайшлася сторінка, яка закрутила її у вир свого життя. Довела до покупки і гіперлояльності.
Перший дотик. Банальна вечірня стрічка в пошуках референсів. І тут відео з власником сироварні, який говорить, що можна взяти сиру в борг, потім віддасиш. Запишемо на олівчик, як в домашньому магазинчику, де всі всіх знають.
Другий дотик. Всередині профілю — життя сироварні. Ти знаєш, що племінниця Варя любить малювати груші, кішка Лулу — спати на підвіконні, Кирило називає Михайла завгоспом, шо там у баби Каті і взагалі враження, ніби потрапляєш у сім'ю.
Третій дотик. Після перших взаємодій Михайло записує Тетяні живий войс з приємним враженням від сторінки і подяками за актив. Не відправив ботом, а записав наживо. За словами Тетяни Володимирівни, тепер вона коментує кожен їх допис і взагалі Сільпо це не те, бо тепер вона замовляє сир тільки тут 😁
Що ми розуміємо з цієї історії?
➡️ У спробах конструювати хитромудрі механіки для більшої взаємодії з аудиторією ми забуваємо про силу простого і теплого людського спілкування.
➡️ Наша діяльність зосереджена на меті продати і це нормально. Та в цьому кейсі нам говорять — мені треба, щоб у тебе був смачний сир на вечерю. Це комунікаційний меседж — мені важливий ти.
➡️ Не завжди продає те, скільки ти років на ринку та скільки порцій сиру продав. Люди купують у Кіріла, який любить травити жуків.
➡️ Щире зацікавлення краще рядового комплімента. Маленький крок назустріч перетворює людину на постійного юзера.
Нехай цей допис сьогодні тебе потішить та надихне на щось новеньке. І навіть якщо в тебе проєкт, де нема можливості застосувати ту радикальну щирість, яку застосовує ця сироварня, можливо, ти віднайдеш методи додати в нього більше простого людського життя.
Це була не реклама сироварні 🧀 Тихих вихідних!
Ваші адмінкині
Але все ж знайшлася сторінка, яка закрутила її у вир свого життя. Довела до покупки і гіперлояльності.
Перший дотик. Банальна вечірня стрічка в пошуках референсів. І тут відео з власником сироварні, який говорить, що можна взяти сиру в борг, потім віддасиш. Запишемо на олівчик, як в домашньому магазинчику, де всі всіх знають.
Другий дотик. Всередині профілю — життя сироварні. Ти знаєш, що племінниця Варя любить малювати груші, кішка Лулу — спати на підвіконні, Кирило називає Михайла завгоспом, шо там у баби Каті і взагалі враження, ніби потрапляєш у сім'ю.
Третій дотик. Після перших взаємодій Михайло записує Тетяні живий войс з приємним враженням від сторінки і подяками за актив. Не відправив ботом, а записав наживо. За словами Тетяни Володимирівни, тепер вона коментує кожен їх допис і взагалі Сільпо це не те, бо тепер вона замовляє сир тільки тут 😁
Що ми розуміємо з цієї історії?
➡️ У спробах конструювати хитромудрі механіки для більшої взаємодії з аудиторією ми забуваємо про силу простого і теплого людського спілкування.
➡️ Наша діяльність зосереджена на меті продати і це нормально. Та в цьому кейсі нам говорять — мені треба, щоб у тебе був смачний сир на вечерю. Це комунікаційний меседж — мені важливий ти.
➡️ Не завжди продає те, скільки ти років на ринку та скільки порцій сиру продав. Люди купують у Кіріла, який любить травити жуків.
➡️ Щире зацікавлення краще рядового комплімента. Маленький крок назустріч перетворює людину на постійного юзера.
Нехай цей допис сьогодні тебе потішить та надихне на щось новеньке. І навіть якщо в тебе проєкт, де нема можливості застосувати ту радикальну щирість, яку застосовує ця сироварня, можливо, ти віднайдеш методи додати в нього більше простого людського життя.
Це була не реклама сироварні 🧀 Тихих вихідних!
Ваші адмінкині