Українське кіно 2024: Топ-10
(тік-ток версія)
Без Ля Палісіади та Ти мене любиш?, бо вони були в минулорічному топі. В той час як Сірі Бджоли та Ти – Космос вийдуть в прокат лише в наступному.
10. БожеВільні
реж. Денис Тарасов
Моя велика біль, що в нас взагалі нема трилерів. Тут FILMUA принаймні спробував піти в цей жанр, додавши трохи шпигунської теми. Фільм має свої сильні моменти, але слабких в нього теж вистачає.
9. Я, «Побєда» і Берлін
реж. Ольга Ряшина
(окремий огляд)
Нетипове для нас сьогодні кіно – літнє ескапічне безтурботне роуд-муві, в якому ньому нема війни, і навіть ковіду. Можливо, почасти й через це фільм зібрав велику касу, бо людям інколи хочеться видихнути. Аплодисменти Івану Бліндару за чудове втілення Кузьми.
8. Да Вінчі
реж. Володимир Сидько
Далі йдуть 4 документалки поспіль, 3 з них про війну, яка впливає на всі сфери життя, і на брак ігрового кіно зокрема. Студіі дістають з льоху останні кіно-закрутки минулих літ.
Ця ж історія про великого Героя Дмитра Коцюбайла, який віддав життя за Україну. Йому і всім, хто нас з вами захищав і захищає треба бути вдячним не лише словами і думками, а і всіма можливими способами.
7. Ми, наші улюбленці і війна
реж. Антон Птушкін
Блогер змінив свою оптику з National Geographic на Animal Planet, і це дало нам змогу дізнатись про багато важливих історій порятунку наших тварин. Важливо, що стрічка не має на меті витиснути з нас усі сльози, а нагадує про те єднання, яке було у нас в перші місяці після вторгнення.
6. Яремчук: Незрівнянний світ краси
реж. Артем Григорян
Роботи Knife! Films за форматом поки більше пасують Ютубу, а не великому екрану, проте історії, за які вони беруться дуже корисні і доречні. В цьому ж році вийшли їх Епізоди – три серії про видатні події новітньої України.
5. Порцелянова війна
реж. Слава Леонтьєв, Брендан Белломо
Цей док мені сподобався найбільше. Схоже, Академії теж, бо він потрапив в шорт-лист Оскара. Фільму вдається поєднати такі діаметрально протилежні речі, як справжнє кохання, чисте мистецтво, красу природи та з іншого боку жахи війни. Та цей дисонанс – реальність, в якій ми живемо. Окремий захват викликають кадри з анімацією на порцеляні, які самі по собі заслуговують на Оскар.
4. Уроки толерантності
реж. Аркадій Непиталюк
(окремий огляд)
Легке комедійне, але потрібне кіно. Бо як показала його премʼєра, наш народ ще треба вчить і вчить. Акторські роботи і довгі плани дарують враження перегляду театральної вистави. Що природньо, бо сценарій написаний за пʼєсою «Ґей-парад», яка вже 7-й рік збирає аншлаги в Києві.
Ця історія отримає продовження у вигляді серіалу «Обмежено придатні», де цим же героям доведеться зустріти велику війну.
3. Будинок "Слово": Нескінчений роман
реж. Тарас Томенко
(окремий відгук) та (подкаст)
Фільм, який був у розробці більше 10 років і спочатку отримав документальне втілення. І саме його якраз варто подивитись після художнього, аби зануритись в контекст і розкрити для себе більше персонажів. Бо ігрове кіно просто фізично не може зробити це, враховуючи масштаб цього феномену нашої історії.
Неймовірно точний каст та саме втілення усіх без виключення акторів. Та головною перлиною я вважаю операторську роботу, яка попри чорно-біле виконання подарувала багато соковитих кадрів і сцен.
2. Медовий місяць
реж. Жанна Озірна
Цей же фільм написаний всього за три тижні, знятий десь за стільки ж, майже без бюджету і в одній локації – але саме це як на мене наразі найвдаліший фільм про вторгнення. Дуже чуттєвий портрет людських стосунків, в які вривається абсолютне зло. Як і в «Зоні інтересу», нам його не показують, бо ми і так чудово знаємо, як воно виглядає.
Може ви вважаєте, що цей список потребує редакції, та в мене на першому місці:
1. Редакція
реж. Роман Бондарчук
Таких фільмів у нас я хочу бачити більше. Гостра сатира, яка з гумором вказує на кричущі проблеми. Арт-мейнстрим, який підійде широкій аудиторії, але має власний авторський почерк. Так, фільм має свої вади, але нічого кращого я в цьому році не бачив. На жаль, Антоніо Лукіч – не палка, раз на рік не стріляє.
#кінотоп
(тік-ток версія)
Без Ля Палісіади та Ти мене любиш?, бо вони були в минулорічному топі. В той час як Сірі Бджоли та Ти – Космос вийдуть в прокат лише в наступному.
10. БожеВільні
реж. Денис Тарасов
Моя велика біль, що в нас взагалі нема трилерів. Тут FILMUA принаймні спробував піти в цей жанр, додавши трохи шпигунської теми. Фільм має свої сильні моменти, але слабких в нього теж вистачає.
9. Я, «Побєда» і Берлін
реж. Ольга Ряшина
(окремий огляд)
Нетипове для нас сьогодні кіно – літнє ескапічне безтурботне роуд-муві, в якому ньому нема війни, і навіть ковіду. Можливо, почасти й через це фільм зібрав велику касу, бо людям інколи хочеться видихнути. Аплодисменти Івану Бліндару за чудове втілення Кузьми.
8. Да Вінчі
реж. Володимир Сидько
Далі йдуть 4 документалки поспіль, 3 з них про війну, яка впливає на всі сфери життя, і на брак ігрового кіно зокрема. Студіі дістають з льоху останні кіно-закрутки минулих літ.
Ця ж історія про великого Героя Дмитра Коцюбайла, який віддав життя за Україну. Йому і всім, хто нас з вами захищав і захищає треба бути вдячним не лише словами і думками, а і всіма можливими способами.
7. Ми, наші улюбленці і війна
реж. Антон Птушкін
Блогер змінив свою оптику з National Geographic на Animal Planet, і це дало нам змогу дізнатись про багато важливих історій порятунку наших тварин. Важливо, що стрічка не має на меті витиснути з нас усі сльози, а нагадує про те єднання, яке було у нас в перші місяці після вторгнення.
6. Яремчук: Незрівнянний світ краси
реж. Артем Григорян
Роботи Knife! Films за форматом поки більше пасують Ютубу, а не великому екрану, проте історії, за які вони беруться дуже корисні і доречні. В цьому ж році вийшли їх Епізоди – три серії про видатні події новітньої України.
5. Порцелянова війна
реж. Слава Леонтьєв, Брендан Белломо
Цей док мені сподобався найбільше. Схоже, Академії теж, бо він потрапив в шорт-лист Оскара. Фільму вдається поєднати такі діаметрально протилежні речі, як справжнє кохання, чисте мистецтво, красу природи та з іншого боку жахи війни. Та цей дисонанс – реальність, в якій ми живемо. Окремий захват викликають кадри з анімацією на порцеляні, які самі по собі заслуговують на Оскар.
4. Уроки толерантності
реж. Аркадій Непиталюк
(окремий огляд)
Легке комедійне, але потрібне кіно. Бо як показала його премʼєра, наш народ ще треба вчить і вчить. Акторські роботи і довгі плани дарують враження перегляду театральної вистави. Що природньо, бо сценарій написаний за пʼєсою «Ґей-парад», яка вже 7-й рік збирає аншлаги в Києві.
Ця історія отримає продовження у вигляді серіалу «Обмежено придатні», де цим же героям доведеться зустріти велику війну.
3. Будинок "Слово": Нескінчений роман
реж. Тарас Томенко
(окремий відгук) та (подкаст)
Фільм, який був у розробці більше 10 років і спочатку отримав документальне втілення. І саме його якраз варто подивитись після художнього, аби зануритись в контекст і розкрити для себе більше персонажів. Бо ігрове кіно просто фізично не може зробити це, враховуючи масштаб цього феномену нашої історії.
Неймовірно точний каст та саме втілення усіх без виключення акторів. Та головною перлиною я вважаю операторську роботу, яка попри чорно-біле виконання подарувала багато соковитих кадрів і сцен.
2. Медовий місяць
реж. Жанна Озірна
Цей же фільм написаний всього за три тижні, знятий десь за стільки ж, майже без бюджету і в одній локації – але саме це як на мене наразі найвдаліший фільм про вторгнення. Дуже чуттєвий портрет людських стосунків, в які вривається абсолютне зло. Як і в «Зоні інтересу», нам його не показують, бо ми і так чудово знаємо, як воно виглядає.
Може ви вважаєте, що цей список потребує редакції, та в мене на першому місці:
1. Редакція
реж. Роман Бондарчук
Таких фільмів у нас я хочу бачити більше. Гостра сатира, яка з гумором вказує на кричущі проблеми. Арт-мейнстрим, який підійде широкій аудиторії, але має власний авторський почерк. Так, фільм має свої вади, але нічого кращого я в цьому році не бачив. На жаль, Антоніо Лукіч – не палка, раз на рік не стріляє.
#кінотоп