СхідГЗК

- Бажаю своїм колежанкам: пам’ятайте, що ви гарні, прекрасні та любіть себе - неповторних, таких, якими ви є. Бажаю всім жінкам не зважати на сучасні надумані стандарти штучної краси. Ви прекрасні вже! Будьте людяними, щирими. Ваші дії та вчинки відображаються зовні. Щиро бажаю кохання - в усіх його проявах! А найголовніше – щоб любов жила в вашому серці. І тоді в ньому не буде місця ні для чого поганого: ревнощів, заздрощів, злоби. Бажаю всім жити в гармонії з собою та оточуючими. Тоді життя набуде зовсім іншого сенсу.

🔹- Тетяна, розкажіть, будь ласка, коли ви почали цікавитися цією темою?
- Ми з чоловіком вперше замислилися про важливість правильного харчування після народження дітей. Звісно, батькам хочеться, щоб їхні діти були розумні та здорові. А харчування – це дуже важливий фактор, який впливає на стан здоров'я. Начебто, це зрозуміло. Звісно, зручно, коли певних правил у харчуванні дотримуються і дорослі, і діти. Настав час, коли зі щоденного раціону нашої родини зникли магазинні ковбаси та інші некорисні продукти. Згодом ми випробували на собі вегетаріанство, а також сироїдіння (це система харчування, в котрій повністю або майже повністю виключається вживання їжі, що піддавалася варінню: смаженню, копченню, запіканню, приготуванню на пару і тому подібне. Особливо серйозно захопився цією системою чоловік, і ми на власні очі побачили явні зміни на краще у його самопочутті, наповненість позитивною енергією. Взагалі, хочу запевнити: збалансоване здорове харчування у поєднанні з йогою дає просто чудові результати!

🔹- Цікаво дізнатися і про ваші заняття йогою!
- Займаємося йогою протягом 14 років. Одним із її напрямків є хатха-йога. Вона допомагає людям відчувати та усвідомлювати свої можливості, досягати внутрішньої рівноваги та спокою. На відмінну від різних видів тренувань йога впливає не лише на тіло (гнучкість, рухливість суглобів, координацію рухів, фізичну витривалість тощо), вона ще й має величезний вплив на світогляд, духовність. Нам неймовірно пощастило з тренером Олександром Хоменком. Це наш Гуру, Вчитель. Він вміло проводив групові заняття, під час яких ми оздоровлювалися і фізично, і духовно. Згодом почали практикувати медитації. Так склалися обставини, що Олександр виїхав з міста, але ми з нетерпінням чекаємо повернення нашого тренера. Поки що займаємося вдома.

🔹- Знаємо, що серед ваших захоплень також є бджільництво та виробництво олій.
- Так. Маємо власну пасіку. Не буду розповідати про цінні якості меду – напевно, кожен знає про цей унікальний натуральний продукт та багато хто із задоволенням споживає його.
А ось детальніше хочу розповісти про олії. Прагнучи дотримуватися здорового способу життя, ми з чоловіком замислилися, що в наших магазинах непросто знайти продукти, зроблені з любов'ю до Природи та людини. Наприклад, у процесі виробництва соняшникової олії, сировина проходить такі стадії, як теплова обробка, гідратація та відбілювання. У результаті виходить продукт, що має низьку біологічну цінність. На окремих етапах його виробництва знищуються цінні компоненти – вітаміни, стероли та мікроелементи. Природно, такий продукт вже не здатний принести велику користь нашому організму. У зв'язку з цим і з'явилася ідея придбати дубовий прес і виробляти живі сиродавлені олії. Спочатку виготовляли для себе та близького кола друзів, знайомих, яких одразу зацікавила наша продукція.
Як сировину для наших олій беремо різноманітне насіння, горіхи, кісточки плодів. Сировина, за потреби, очищається, а потім відправляється під прес. Сировина більше не готується: не подрібнюється, не нагрівається, не проходить етапи сорбції та екстракції. Ні сировина, ні олія не контактують з металом, а значить, немає ніяких небажаних реакцій: олія не окислюється, тому зберігає всі свої корисні властивості, вітаміни та мікроелементи у своєму первозданному вигляді, довше зберігається. Весь процес спрямований на те, щоб отримати екологічно чисту олію з максимумом корисного природного потенціалу.
На даний момент виробляємо такі олії: волоського горіха, чорного кмину (калінджі), лляна, кунжутна (з білого і чорного кунжуту), конопляна, соняшникова (з очищеного насіння), рижієва, гарбузова (з насіння голонасінного гарбуза), кокосова, макова, мигдальна. Після віджимання масла залишається високоякісна сировина, що не піддавалася термічній та хімічній обробці. Відповідно, всі корисні речовини, присутні в маслі, також залишаються в шроті та в борошні, причому в знежиреному вигляді.

🔹- Дякуємо за цікаву інформацію! Переконані, що Ваш досвід зацікавить наших читачів. А які ваші побажання колежанкам з нагоди жіночого свята?

🔹- Чи можна у нас знайти інгредієнти для таких страв?
- Не завжди, але можна проявити кмітливість та підібрати альтернативу. Приміром, є така національна французька страва «кокован» (фр. coq au vin, «кок-о-вен», у перекладі – «півень у вині»). Для неї потрібно використовувати певний вид м’яса. У нас його знайти не так просто, а якщо навіть знайдеш – то ціна буде «космічна». Тому доводиться використовувати аналог – переважно, це м'ясо домашньої курки. Але ж виходить доволі смачно!

🔹- А які страви грузинської та італійської кухні Вам особливо вдаються?
- З покоління в покоління у нашій родині передавався рецепт чахохбілі. Це традиційна друга страва грузинської кухні. Назва походить від слова «фазан» (хохобі), оскільки саме з цього птаха готували чахохбілі в давнину. У сучасному варіанті рецепта використовують курку. При приготуванні соусу додаю не лише томат, а й сметану. Виходить дуже смачно!
Щодо страв італійської кухні в моєму виконанні – то це, звісно, паста, а також піца з найрізноманітнішими начинками.

🔹- Настя, що вам дає ваше захоплення?
- Це просто яскрава сторінка мого життя… Коли заходжу на кухню, не помічаю, як плине час. Головне, щоб були потрібні інгредієнти – і я здатна готувати до пізньої ночі. До речі, в мене немає улюбленої страви, подобається різноманітність.
* * *
Головні поціновувачі страв, які готує Анастасія, - її рідні та друзі. Нещодавно на день народження сестрі вона приготувала подарунок – фуршетний стіл зі смачними та вишукано оформленими закусками. Подарунок (на фото) справив неймовірне враження!
Від кулінарних здібностей Анастасії у захваті і її донька Єва. Дівчинці 12 років, самостійно готувати вона ще не поспішає (має інші захоплення), але є першим та безмежно вдячним дегустатором усіх матусиних делікатесів.
Анастасія вітає всіх наших читачок зі святом Весни та бажає кохання, здоров’я і наснаги!

- Дуже хочеться, щоб кожна жінка щодня відчувала себе щасливою, частіше посміхалася та знаходила час на усамітнення з книгою в обіймах м’якого пледа та у товаристві запашної кави. Але в повній мірі все це можливо лише тоді, коли в нашій Україні запанує Мир!

🔹Хто вірить у майбутнє, той збирає бібліотеку

🔹Марина Сечко працює на ДП «СхідГЗК» черговою бюро перепусток з грудня 2008 року. Цю привітну дівчину добре знають працівники управління підприємства. Вона цікава співрозмовниця з філософським поглядом на життя. Про своє хобі – захоплення літературою – Марина розповіла пресслужбі ДП «СхідГЗК».

🔸- Марина, у якому віці ви захопилися літературою, і чому саме вона стала вашим хобі?
- Я інтроверт, люблю заглиблюватися у свій внутрішній світ ідей та думок. Моє захоплення книгою почалося з початкової школи. Всім класом нас водили до дитячої бібліотеки. Згодом я стала її постійним відвідувачем. Після отримання вищої освіти та початку самостійного життя, вирішила збирати власну бібліотеку. Раніше читала переважно зарубіжну літературу, яку видавало КСД – Харківське видавництво. А потім настав 2014 рік…
Якось сучасний український письменник Сергій Жадан організував акцію: купуєш в інтернет-магазині книгу і ставиш у замовленні відмітку, що хочеш передати її для бібліотек звільнених міст Донеччини та Луганщини; я долучилася.
До 2014 року знайти цікаву книгу українською мовою було проблематично. В той час російські видавництва купували виключні права на друк та продаж популярних сучасних авторів на території багатьох країн, які вийшли зі складу СРСР. Книжки, видані в росії, були доступнішими. Тому на полицях наших бібліотек такі книжки переважали.
Тепер ситуація кардинально змінилася. Відкриваються нові видавництва, виходять книги сучасних авторів, дебютні твори. Гарячі новинки зарубіжної літератури тепер ми можемо читати разом з усім цивілізованим світом рідною мовою.
На тепер разом з Аллою Олександрівною Воленко, завідувачкою Центральної бібліотечної системи міста, поповнюємо наші книгозбірні сучасною українською літературою. Слідкую за акціями на сайтах видавництв та купую там книги для дитячої бібліотеки.

🔸- Яка мета такої вашої волонтерської роботи?
- Все просто: коли людині нудно, вона хоче отримати яскраві враження, для цього обирає книгу, фільм, музику. В житті людина йде найпростішим шляхом: якщо не отримує якісного українського контенту, то обирає іншу мову. Це може бути, наприклад, англійська, але навряд чи такий перехід буде масовим. Лишається російська. Але ж ми українці.
Коли навчалася в школі, то програма української літератури передбачала лише якісь трагічні твори – кріпацтво, тяжке життя українців тощо. А світ художньої літератури такий різнобарвний. Наразі діти окрім програмних творів читають про свій сучасний світ, життя та пригоди однолітків. І це круто. Приємно, що діти розбирають новинки за лічені дні, навіть займають чергу за книжкою.

🔸- Яка ваша улюблена книга, автор, жанр літератури?
- Зараз такий вибір, що обрати улюблену дуже складно. Щоб обрати десяток улюблених потрібно прочитати сотню книжок. Зачитувалася Стівеном Кінгом. Він дуже ретельно пропрацьовує сюжет, підбирає героїв, які переходять з однієї книги до іншої. Подобається фантастика, саме такої літератури бракувало мені в дитинстві.

🔸- Виходячи з власного досвіду книгомана, що можете порадити батькам з приводу заохочення дітей до читання?
- Не знаю, чи можу я радити. Але впевнена, що для дитини світ книги починається з маминого чи татового читання казочок, віршиків тощо. Важливий приклад батьків у відвідуванні бібліотеки і обов’язково наявність цікавих книг вдома. На жаль, сьогодні дитині з раннього віку доступні гаджети, до яких вона звикає, а коли приходить час читати, книжки їй вже мало цікаві.

🔸- Чи швидко ви читаєте книги?
- До 2022 року вони просто «улітали» за 2-3 дні. Ти поспішаєш у вихідний в бібліотеку, щоб поділитися своїми враженнями від прочитаного. Книгу передають по колу, і всі читають. А зараз через війну, через втому все трохи інакше.

🔸- У вас велика бібліотека?
- Я не рахую, думаю, близько 300.

🔸- Чи часто ви повертаєтеся до книжок, які вже прочитали?
- Не виходить через спокусу прочитати нові книги.

🔸- Наша розмова відбувається напередодні Міжнародного жіночого дня, що б хотіли побажати жінкам?

🔹Участь у конкурсі – це хороший досвід
Захист конкурсних робіт відбувався в онлайн-форматі: десять хвилин відводилося для доповіді, і стільки ж часу – для відповідей на запитання членів журі. Загальна атмосфера була дуже доброзичливою. Один з членів журі навіть позаздрив хлопцю і сказав: «Якби мені фізику так в школі викладали, я б досяг більших результатів».
Захар не посів призового місця, втім став фіналістом конкурсу. Але він не розчарувався та має намір і надалі брати активну участь в інтелектуальних проєктах: «Участь в конкурсах - це хороший досвід, це дуже цікаво. Навіть заради емоцій це варто було зробити. До того ж, приємно отримати цінні подарунки. Єдине, чого мені не вистачило, це живого спілкування з учасниками конкурсу. Зануритися в таку потужну наукову спільноту наживо - то це зовсім інші відчуття».
«Дуже потужний конкурс, - підтримує студента Наталія Данилейченко. – В Жовтих Водах є ліцеї з високим рівнем викладанням фізики, тому раджу вчителям та ліцеїстам долучатися до такої наукової роботи. Головне – почати, а далі з’явиться бажання продовжити. Саме в такий спосіб і відшліфовується майстерність. Це ми із Захаром можемо констатувати з власного досвіду. Не всі випускники ліцеїв підуть в сферу ІТ, тому участь в таких наукових заходах корисна і в плані профорієнтації.
До речі, запрошую випускників 9-х та 11-х класів, хто бачить себе в економіці, електроенергетиці, будівництві, комп’ютерних технологіях в машинобудуванні, продовжити навчання в нашому коледжі. Тут разом із профільною загальною середньою освітою вони отримують ще й фахову підготовку молодших бакалаврів. А потім продовжують навчання у вищих навчальних закладах. Зараз дуже перспективний напрямок – атомна енергетика, а ми якраз готуємо фахівців, які можуть в ній розвиватися».

📌Довідково
Всеукраїнський конкурс рефератів «Ядерна енергія і світ» проводиться щороку з метою поглиблення та популяризації знань про ядерну енергетику, ядерну фізику та підтримки обдарованої молоді.
Співорганізаторами конкурсу є ГО «Українське ядерне товариство» та АТ «НАЕК «Енергоатом» за участю та підтримки профільних закладів вищої освіти, українських АЕС та підприємств ядерної і суміжних галузей.
Учасниками конкурсу можуть стати учні старшої школи (9 – 11 класів), ліцеїв, гімназій, студенти професійно-технічних училищ та коледжів.
На конкурс приймаються роботи у формі реферату або науково-дослідницької роботи.
Конкурс проходить у два етапи: відбірковий та фінальний.
Переможці конкурсу нагороджуються цінними призами, грамотами, всі учасники отримують пам’ятні подарунки.

Шлях до наукових відкриттів починається з інтелектуальних конкурсів

Ядерна енергетика сьогодні є стратегічною галуззю багатьох національних економік і має потужні перспективи до розвитку. Сучасна молодь бере активну участь у цьому процесі. Яскраве тому підтвердження – щорічний Всеукраїнський конкурс рефератів «Ядерна енергія і світ», який проводить ГО «Українське ядерне товариство» (УкрЯТ).
Учасники конкурсу демонструють потужні знання у сфері ядерної енергії та роблять перші кроки до професії майбутнього.

Першокурсник Жовтоводського промислового фахового коледжу Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара Захар Літус став фіналістом Всеукраїнського конкурсу рефератів 2024 року. Про свій досвід написання наукової роботи, участь у престижному конкурсі та плани на майбутнє юний науковець розповів представництву відокремленого підрозділу УкрЯТ на базі ДП «СхідГЗК».

🔹Головне – обрати цікаву тему
Родом Захар з Донеччини. 10 класів він закінчив у Новоселівській школі. Рятуючись від війни, переїхав до Жовтих Вод і вступив до промислового фахового коледжу. «Тут інший ніж в школі підхід до викладання, - обґрунтовує свій вибір Захар, – ми відчуваємо себе більш самостійними і свідомими у ставленні до навчання. Та й стипендія є приємним бонусом».
Пропозиція взяти участь у Всеукраїнському конкурсі рефератів надійшла до коледжу від відокремленого підрозділу УкрЯТ на базі ДП «СхідГЗК». Вчитель фізики та астрономії закладу Наталія Данилейченко запропонувала хлопцю спробувати свої сили. І він одразу погодився, оскільки цікавився фізикою поза межами навчальної програми.
«Найскладніше завдання – обрати тему і знайти однодумця, – говорить пані Наталія. – Спочатку ми хотіли пов’язати роботу з історією фізики, але згодом вирішили зупинитися на трековому детекторі та дифузійній камері. Обрали формат науково-дослідницької роботи. Така робота значно цікавіша».

🔹Замість Дня вчителя святкували День науки
Для Захара Літуса це був перший досвід науково-дослідницької роботи, тому у неї він поринув з головою. В підручниках фізики дослід, який він разом з вчителем фізики вирішив поставити, не описаний. Багато інформації довелося шукати в мережі інтернет. Пошук теоретичного матеріалу зайняв чимало часу. Після опрацювання теорії перейшли до практики. На цьому етапі розпочалося найцікавіше.
«Трековий детектор – це камера, за допомогою якої можна спостерігати за зарядженими частинками, - розповідає юний дослідник. – Для проведення експерименту ми власноруч створили необхідний пристрій. Всі матеріали замовили через інтернет – прозорий резервуар на кшталт акваріуму, сухий лід та інше.Важливу роль відігравав час, оскільки лід (його температура – мінус 73 градуси за шкалою Цельсія) швидко випаровується. Максимально швидко потрібно було використати його властивості. Працював у щільних рукавичках через низьку температуру всередині резервуара».
«Проведення експерименту припало на День вчителя, - долучається до розмови Наталія Данилейченко. – Зібралися у коледжі ми пізнім вечором, щоб забезпечити головну умову експерименту – повну темряву.Резервуар підсвічували ліхтариком лише з однієї сторони. Спочатку нічого не відбувалося, деякий час ми провели в дуже напруженому стані. Та ось градієнт температур почав робити свою справу, і Захар вигукнув: «Я бачу ці треки!» Нас обох переповнювали емоції. Місяці підготовки і кілька секунд спостереження за яскравими треками заряджених частинок, які схожі на ниточки, що світиться. Не кожен у своєму житті може побачити таку картину. Тому це було неперевершено з емоційного боку. Все фіксувалося на фото і відео. Нам потрібен був радіоактивний зразок, і ми його отримали. Ось так, замість Дня вчителя святкували у кабінеті фізики День науки.
Цю роботу ми можемо демонструвати студентам коледжу, коли вони вивчають ядерну фізику в розрізі теорії елементарних частинок. Одна справа прочитати параграф у підручнику, а інша - подивитися, як це відбувається на практиці. Отже, вважаємо себе причетними до теоретичних процесів, які відбуваються в ядерній фізиці».

Комбінатівці – заради Перемоги

Кожен працівник ДП «СхідГЗК» робить свій особистий внесок у велику спільну справу протидії підступному ворогу та наближенні Перемоги.

Наразі 591 працівник ДП «СхідГЗК» у лавах ЗСУ захищає нашу Батьківщину. Серед них 150 працівників Жовтово дського майданчика, 154 – Новокостянтинівської шахти, 173 – Інгульської, 113 – Смолінської, 1 – ДХЗ.

Після участі у запеклих боях до мирної праці на підприємство повернулися 88 захисників, які були звільнені зі служби за станом здоров’я або сімейними обставинами.

Пішли у вічність 70 Героїв, трудовий шлях яких був пов'язаний з нашим підприємством (четверо з них загинули під час АТО/ООС).

Вважаються зниклими безвісти 8 працівників Жовтоводського майданчика. Є зниклі безвісти і серед мобілізованих працівників шахт. Але точні цифри по Кіровоградському майданчику відсутні (на жаль, до кадрових служб шахт не надходить така офіційна інформація).

Сумлінна робота колективу в непростих умовах сьогодення – це теж внесок у Перемогу. Сплачуються чималі суми податків та військового збору. Так, протягом трьох останніх років до Державного Бюджету України підприємством сплачено 29 млн 542 тис. грн військового збору.

З початку повномасштабного вторгнення комбінатівці та їхні рідні беруть активну участь у волонтерській та громадській діяльності, донатять, долучаються до організованих на підприємстві благодійних зборів.

На електронних ресурсах комбінату та у корпоративному виданні «Трудова слава» регулярно оголошуються збори коштів для потреб бойових підрозділів, де служать наші колеги. Зокрема, протягом 2024 року комбінатівці перераховували кошти на лікування та реабілітацію поранених колег-воїнів, придбання тепловізорів, квадрокоптерів, інверторного генератора, автомобіля для танкової роти, РЕБ, кабелів зв’язку та акумуляторів для дронів MAVIC; долучалися до зборів на потреби 57 ОМПБр, 3 танкової бригади, 98 батальйону 108 окремої бригади та інших підрозділів. Великий обсяг допомоги був зібраний для стабілізаційного пункту та евакуаційного потягу, де служать наші колеги та земляки.

У військовий час набула розвитку та поширення благородна справа донації крові. До активних донорів, яких на нашому підприємстві чимало, почали долучатися «новачки», яких мотивує можливість бути дотичними до спасіння людського життя.

Діти та онуки комбінатівців беруть участь у культурно-мистецьких акціях, малюють та пишуть листи на фронт. Працівники та ветерани підприємства - організатори та активні учасники спортивних змагань пам’яті загиблих Героїв, а також благодійних концертів у Смоліному, Кропивницькому та Жовтих Водах.

У кожному підрозділі ДП «СхідГЗК» є свої активні волонтери, які діють у різноманітних напрямках. Вражають масштаби їхньої діяльності: плетіння маскувальних сіток, в’язання та шиття одягу, ремонт оргтехніки та виготовлення різноманітного спорядження, комплектуючих для військових приладів, приготування смачних страв (випічка, тушкованка, цукати, консервація, «сухі борщі», енергетичні батончики, вітамінні суміші тощо)… Важко перерахувати всі види діяльності.

Не зупиняймося, друзі! Продовжуймо воювати, працювати, волонтерити, донатити! Україна – це ми!