Вічна памʼять Герою
Максиму Морозу
15 грудня на Донецькому напрямку загинув молодший лейтенант ЗСУ 25-річний Максим Мороз, працівник гідрометалургійного заводу ДП "СхідГЗК".
Максим народився 7 січня 1999 року у Жовтих Водах. Навчався в ліцеї ім. Незалежності України, потім – у Жовтоводському промисловому коледжі на техніка-будівельника.
У 2021 році закінчив Дніпровський державний технічний університет за спеціальністю «електрична інженерія».
Свій трудовий шлях пов’язав із жовтоводськими підприємствами: ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК», ДП «СхідГЗК» (ремонтно-механічний та гідрометалургійні заводи).
Із лютого 2024 року працював інженером-енергетиком відділу енерго-механічного забезпечення ГМЗ. На захист України став у липні ц.р.
"Максим був відповідальним та завзятим до навчання, - згадують колеги. – З цікавістю вникав у проблеми при ремонтах обладнання та допомагав з їх вирішенням порадою та сучасними підходами. За характером – спокійний та врівноважений, приємний у спілкуванні, доброзичливий та товариський. Любив займатися ремонтом автотехніки. Справжній патріот України, який свідомо прийняв рішення стати на захист Батьківщини та пішов служити добровольцем".
Під час військової служби Максим пройшов офіцерські курси в Національній академії сухопутних військ ім. гетьмана П.Сагайдачного, отримав звання молодшого лейтенанта. У ЗСУ служив командиром механізованого взводу.
Загинув 15 грудня поблизу н.п. Шевченко, Волноваського району, Донецької області.
"Максим займався легкою атлетикою, був чемпіоном України з бігу на дистанції 7 кілометрів, мав спортивне звання майстра спорту з легкої атлетики, - розповідає мама полеглого захисника. - Захоплювався авто- і мототехнікою. Був лідером ще зі школи, завжди аргументовано відстоював свою точку зору. За час служби показав себе як відповідальний, принциповий та справедливий командир, який ішов у бій разом зі своїми хлопцями. За це його і поважали підлеглі та вище керівництво. Він був добрим та чесним хлопцем із непохитною волею, великим серцем та щирою душею».
У захисника залишилися мати Тетяна Миколаївна та бабуся Валентина Миколаївна.
Колектив ДП "СхідГЗК" висловлює щирі співчуття рідним загиблого.
Вічна пам'ять та слава молодому Герою!
* * *
Церемонія прощання з Максимом Морозом відбудеться 20 грудня о 10:00 біля пам’ятника Героям визвольної війни українського народу 1648-1654 років.
Максиму Морозу
15 грудня на Донецькому напрямку загинув молодший лейтенант ЗСУ 25-річний Максим Мороз, працівник гідрометалургійного заводу ДП "СхідГЗК".
Максим народився 7 січня 1999 року у Жовтих Водах. Навчався в ліцеї ім. Незалежності України, потім – у Жовтоводському промисловому коледжі на техніка-будівельника.
У 2021 році закінчив Дніпровський державний технічний університет за спеціальністю «електрична інженерія».
Свій трудовий шлях пов’язав із жовтоводськими підприємствами: ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК», ДП «СхідГЗК» (ремонтно-механічний та гідрометалургійні заводи).
Із лютого 2024 року працював інженером-енергетиком відділу енерго-механічного забезпечення ГМЗ. На захист України став у липні ц.р.
"Максим був відповідальним та завзятим до навчання, - згадують колеги. – З цікавістю вникав у проблеми при ремонтах обладнання та допомагав з їх вирішенням порадою та сучасними підходами. За характером – спокійний та врівноважений, приємний у спілкуванні, доброзичливий та товариський. Любив займатися ремонтом автотехніки. Справжній патріот України, який свідомо прийняв рішення стати на захист Батьківщини та пішов служити добровольцем".
Під час військової служби Максим пройшов офіцерські курси в Національній академії сухопутних військ ім. гетьмана П.Сагайдачного, отримав звання молодшого лейтенанта. У ЗСУ служив командиром механізованого взводу.
Загинув 15 грудня поблизу н.п. Шевченко, Волноваського району, Донецької області.
"Максим займався легкою атлетикою, був чемпіоном України з бігу на дистанції 7 кілометрів, мав спортивне звання майстра спорту з легкої атлетики, - розповідає мама полеглого захисника. - Захоплювався авто- і мототехнікою. Був лідером ще зі школи, завжди аргументовано відстоював свою точку зору. За час служби показав себе як відповідальний, принциповий та справедливий командир, який ішов у бій разом зі своїми хлопцями. За це його і поважали підлеглі та вище керівництво. Він був добрим та чесним хлопцем із непохитною волею, великим серцем та щирою душею».
У захисника залишилися мати Тетяна Миколаївна та бабуся Валентина Миколаївна.
Колектив ДП "СхідГЗК" висловлює щирі співчуття рідним загиблого.
Вічна пам'ять та слава молодому Герою!
* * *
Церемонія прощання з Максимом Морозом відбудеться 20 грудня о 10:00 біля пам’ятника Героям визвольної війни українського народу 1648-1654 років.