беззаперечно,
по моїх пошарпаних венах тече Дністер,
а мої очі зелені, мов товтри,
що покривають западини очних пустель
я дихаю і дихатиму тобою, а ти зроби так, щоб я стала для тебе любовʼю невичерпною
зроби з моїх рук зброю, хочеш забери дві єдині ноги
я б хотіла віддати все тобі, аби знову бути у мирі,
з тобою.
може мене недостатньо
і голос мій слабкий і ламкий
може користі від мене мало, але
я віддаю все, що я мала і все,
що у мене колись буде, Мамо
на тобі залишають рвані рани, котрі гоються так помалу
вони загнивають і мені теж болить, і помсти мені також завжди буде бракувало
я мрію заснути й прокинутись на одинці з тобою
проспати всю ніч, прокинутись після обіду
я не можу спати, болить у ритм із тобою
забери моє все, бо більше не спати не можу
я лягаю на землю й чую, як плаче разом із зі мною Земля
без тебе ні вона не вона, ні я не я
краще нам з нею згоріти до тла,
ніж прожити до віку без тебе
любове моя,
ти значно більше ніж ґрунт на якім я стою.
🌸
Лія #віршіпідписників