Засніжений Київ вітає з поверненням, цілує в обидві щоки,
Гірлянди вимигують фразу "Я скучив" на азбуці Морзе.
Уже й не згадаю, напевно, як востаннє він був таким,
А вітер все просить до вальсу по схилах старого узвозу.

За руку бере з обережністю, хоче зігріти — дарма.
Шепочу йому: "Не тривожся, бо я не боюся застуди".
Жаринка любові не перший рік в серці моєму дріма,
Час трохи її припорошив, але не дозволив забути:

Де скрипка співає ледь чутно, і віхола в такт їй мете,
Дерева поскрипують схвально, схиляють гілки в реверансі,
Пейзажі на вікнах маршруток малює незнаний митець,
Там місто під чар-покривалом заходиться ніжним рум'янцем.

І я червонію від танцю, сміюсь — відступає імла,
Корона з крихких сніжинок виблискує на волоссі...
Я знаю, що тут і зостанусь, бо всюди, де тільки була,
Мені бракувало Києва, міцно скованого морозом

29.01.2021