Думати тільки про тебе щодня і щоночі,
Часом крізь сон шепотіти: "Це все через осінь",
Тихо молитись, аби лиш зі мною був, поруч,
Вірші писати про те, що сумую досі,

Потім спалити їх всі у каміні у спальні,
Щоб разом з ними згорала надія повільно.
Це не любов. Для любові це надто банально,
Це більше схоже на сценарій дешевого фільму.

З часом полегшає, час — кращий лікар, насправді,
Поки ж тобі віддаю своє серце сповна,
Слухаю дощ, шукаючи в мріях розради.
Це не любов. Господи, це ж не вона?

31 серпня 2019