books by Di💘

Світ навколо мене почав розпливатися від моїх сліз, і я побачив шматочок білого серед коричневої, мертвої землі. Я сильно закліпав очима, щоб прояснити зір, і побачив, що всього за кілька футів переді мною квітучу стокротку, яка проростає крізь жовту траву і багно. Вона стояла одна, тендітна, і я подумав про свою матір і стокротки, які вона так любила, ті, що вона посадила на його могилі...
Я нічого не міг з собою вдіяти.
Я відчув, що сльози навертаються, незважаючи на те, як сильно я намагався їх стримувати. Відчув, як прорвало греблю, і мене накрив сором. Яка користь від плачу? Це б нічого не змінило. Але я нічого не міг з собою вдіяти. На якусь мить я пошкодував, що прокинувся...
Я випустив все це назовні. Ридаючи в багнюку, я думав про те, як я ненавиджу своє життя, ненавиджу те, від кого я походив, як хочу, щоб нічого з цього ніколи не відбувалося.
Я не хочу бути таким, як він, подумав я.
Мені хотілося розчавити її, вирвати з землі і розірвати на шматки. Якщо це був знак від нього, то я не хотів цього. До біса його! Подивіться, до чого мене довело те, що я син Шея О'Хара!

Його руки обвили мою спину, і він притулив чоло до мого.
— Тоді скажи, що любиш мене.
Я усміхнулася, і це відчувалося в моєму серці.
— Я люблю тебе.
Він поцілував мене, і я відчула, як моє тіло наповнюється щастям.
— Я помітив, що ти не сказала нічого про те, щоб прийняти фудтрак.
Сміючись, я відкинула голову назад.
— Приймаю. І працюватиму на тебе, партнери.
— Боже, як я скучив за звуком твого сміху.
— Я сумувала за всім у тобі. А ми були розлуці лише шість днів.
— Знаю. Розлуки будуть важкими. Але поки я не на майданчику, я буду тут з тобою. І хоч іноді ми будемо далеко один від одного, ми будемо знати, що у нас є. Скажи, що ми зможемо це зробити.
— Ми зможемо це зробити, Деш. Я так довго тебе чекала. Ми зможемо це зробити.
— Я теж так думаю, — він знову поцілував мене, а потім обійняв, притискаючи до себе і шепочучи мені на вухо: — Я знаю, що не кожна історія кохання має щасливий кінець. Але ця — має.
Я ледве стримала щасливе ридання, відповідаючи:
— Ця має.

Я зупиняюся перед могилою і зітхаю.
— Гей, старий. Сподіваюся, ти влаштовуєш їм там пекло. — Я присідаю і змахую пил з темної мармурової плити. — Вибач, що я роблю це заднім числом, але я попросив Кіару вийти за мене заміж. Мені б дуже хотілося отримати твоє благословення. Є таке ірландське благословення, яке ти завжди промовляєш перед тим, як напитися до чортиків. — Я глибоко вдихаю. — Обіцяю, якщо я вкраду, то вкраду її серце. Якщо я обманюватиму, то обманюватиму смерть, щоб бути з нею довше. Якщо я буду битися, то лише для того, щоб захистити її. Якщо вона заплаче, то це будуть сльози щастя. Якщо їй буде боляче, то тому, що вона народжує наших дітей. — Я прочищаю горло і, витягнувши з піджака кишеньковий ножик, відкриваю його і порізав собі великий палець. Притискаючи краплю крові до могильного каменю, я кажу: — Я присягаюся тобі цією кров'ю, Джиммі.

— Ніколас, чи береш ти Терезу Марію Дракатос за дружину?
Ніколас без жодних вагань і з величезною зарозумілістю відповідає:
— Беру.
Нарешті, гнів пронизує мене, витираючи сльози з моїх щік.
Я перетворю твоє життя на пекло, Ніколасе. Це я тобі обіцяю. Я відплачу тобі за все, що ти мені зробив.
— Терезо, чи береш ти Ніколаса Пітера Ареса Статулі за свого чоловіка?
Поки смерть не розлучить нас, і хай допоможе мені Бог, це буде його смерть.
— Беру.
— Оголошую вас чоловіком і дружиною. Можете поцілувати наречену.
Ніколас робить крок вперед, його руки знаходять мої плечі, і коли він опускає голову, я шепочу:
— Тобі краще спати з розплющеними очима.