— Я кохаю тебе, — сказала я, мій голос стих, а потім я злегка нахилила своє чоло вперед, щоб притулитися до його чола.
Очі Джеремі заблищали від цих слів, краї його очей зімкнулися в гусячі лапки, коли він посміхнувся; така велика, щира і прекрасна посмішка, що у мене перехопило подих, коли я побачила її. — Звичайно, кохаєш. Ми ж назавжди, пам'ятаєш?
— Назавжди, — прошепотіла я.
Джеремі поцілував мене, довгим, солодким поцілунком, який я хотіла б продовжувати і продовжувати, поки мій батько не загарчав з іншого боку автомобіля.
Він відійшов назад, постукавши по кінчику мого носа грубим пальцем, і підморгнув мені.
— Побачимося, Дорогоцінність.

🖇 #Милосердя #ДіланПейдж