Про Дантові кола пекла.
…
Як ви, напевно, пам’ятаєте, у великого Данте є знана поема, де він описує тортури різного штибу грішників у загробному житті. Зокрема, ошуканців і зрадників.
Тому зараз я хочу розповісти вам про людей, які цілком заслужено могли б розташуватися на останніх колах Дантового пекла.
Їхня проблема в тому, що вони всюди й ніде одночасно.
Їм здається, що вони щось собою являють, та насправді їх не існує.
Не лише через соціальний статус, а й з огляду на їхню морально-етичну позицію.
Вони – наче перекотиполе.
Поясню чому.
…
Після електоральної революції 2019 року до влади прийшло чимало людей, що так само підпадають під цю характеристику.
Візьмем хоча б трійко депутатів- «слуг народу» від Дніпропетровської області.
Роман Каптєлов, що балотувався у Павлограді, Сергій Северин від Синельникового, та Денис Герман від Нікополя.
Жоден з них не має стосунку ані до Павлограду, ані до Синельникового чи Нікополя.
Проте дуже мудрі громадяни обрали їх до Верховної Ради. Тож з одного боку вони представляють поважні територіальні громади, а з іншого їх там ніхто не бачив.
Бо живуть вони в Дніпрі.
Звідси вони родом і тут-таки мають свої економічні інтереси.
Ні, безумовно, про них можна було б розповісти більш цікаві речі. Наприклад, як родина Каптєлова живе у москві. Або як компанію Германа СБУ свого часу перевіряла на причетність до фінансування тероризму.
Чи взагалі – як раніше всі вони швендяли довкола Коломойського, а тепер опинилися «в полоні» керівництва ВР.
…
Та зараз не про це.
А про те, що люди, котрі з Дніпра (але при цьому нібито не з Дніпра) й котрі постійно катаються то до столиці, то ще бозна куди, сьогодні таки позбавили своє рідне місто 2,3 млрд грн.
Просто підло утрималися під час голосування бюджетного комітету – замість того, аби публічно висловити свою позицію.
Хоча, попри свої рандомні пересування, вони все одно на постійній основі мешкають у Дніпрі.
Жеруть, пʼють та справляють свої потреби у нашу каналізацію.
І при цьому із засцяними очима грабують своє ж місто.
Підступно утримавшись.
Загалом, на моє глибоке переконання, для тих, хто не здатен визначитися – чи йому до розумних, чи до красивих, мало б бути окреме коло пекла.
Але Данте такого не застав.
…
А ви, шановні дніпряни, коли зустрінете на вулиці таких «земляків», можете просто плюнути їм в обличчя.
…
Як ви, напевно, пам’ятаєте, у великого Данте є знана поема, де він описує тортури різного штибу грішників у загробному житті. Зокрема, ошуканців і зрадників.
Тому зараз я хочу розповісти вам про людей, які цілком заслужено могли б розташуватися на останніх колах Дантового пекла.
Їхня проблема в тому, що вони всюди й ніде одночасно.
Їм здається, що вони щось собою являють, та насправді їх не існує.
Не лише через соціальний статус, а й з огляду на їхню морально-етичну позицію.
Вони – наче перекотиполе.
Поясню чому.
…
Після електоральної революції 2019 року до влади прийшло чимало людей, що так само підпадають під цю характеристику.
Візьмем хоча б трійко депутатів- «слуг народу» від Дніпропетровської області.
Роман Каптєлов, що балотувався у Павлограді, Сергій Северин від Синельникового, та Денис Герман від Нікополя.
Жоден з них не має стосунку ані до Павлограду, ані до Синельникового чи Нікополя.
Проте дуже мудрі громадяни обрали їх до Верховної Ради. Тож з одного боку вони представляють поважні територіальні громади, а з іншого їх там ніхто не бачив.
Бо живуть вони в Дніпрі.
Звідси вони родом і тут-таки мають свої економічні інтереси.
Ні, безумовно, про них можна було б розповісти більш цікаві речі. Наприклад, як родина Каптєлова живе у москві. Або як компанію Германа СБУ свого часу перевіряла на причетність до фінансування тероризму.
Чи взагалі – як раніше всі вони швендяли довкола Коломойського, а тепер опинилися «в полоні» керівництва ВР.
…
Та зараз не про це.
А про те, що люди, котрі з Дніпра (але при цьому нібито не з Дніпра) й котрі постійно катаються то до столиці, то ще бозна куди, сьогодні таки позбавили своє рідне місто 2,3 млрд грн.
Просто підло утрималися під час голосування бюджетного комітету – замість того, аби публічно висловити свою позицію.
Хоча, попри свої рандомні пересування, вони все одно на постійній основі мешкають у Дніпрі.
Жеруть, пʼють та справляють свої потреби у нашу каналізацію.
І при цьому із засцяними очима грабують своє ж місто.
Підступно утримавшись.
Загалом, на моє глибоке переконання, для тих, хто не здатен визначитися – чи йому до розумних, чи до красивих, мало б бути окреме коло пекла.
Але Данте такого не застав.
…
А ви, шановні дніпряни, коли зустрінете на вулиці таких «земляків», можете просто плюнути їм в обличчя.