Британська Підземка

Історія викрадення футбольного клубу або як утворилося одне з найзапекліших дербі Англії.

ІІ "Вибір жертви"

​​Насправді Вімблдон не був першим клубом, який намагалися перетягнути до Мілтон-Кінса. На початку 80-х були тривалі перемовини між Лутон Тауном та містом стосовно переїзду. Обидві сторони були зацікавлені в угоді, тому що клуб потребував більшого стадіону, а місто дуже хотіло мати успішний футбольний клуб. Переїзд мав бути не дуже болючим, бо міста розділяє лише 20 міль. Але до справи так і не дійшло.

Вболівальники Лутона були максимально агресивно налаштовані стосовно переїзду. І хоча фінансово це був вигідний крок, врешті тиск вболівальників спрацював. Згодом місто пропонувало базування та стадіон Барнету, Крістал Пелас та Квінс Парк Рейнджерс. Але жодні з тих переговорів не були успішними. Влада МК та Вінкельман продовжували шукати.

Цікаво, що й МК не було першим містом, яке намагалося перевезти до себе Вімблдон. Подібні розмови почалися після "Тейлор Репорт". Це був звіт лорда судді Тейлора щодо причин катастрофи на стадіоні Гіллсборо. Згідно з ним всім клубам королівства наполегливо рекомендували перейти на повністю сидячі стадіони. Стадіон Вімблдону "Плаг Лейн", як і більшість, мав значну частку стоячих місць. Реконструкцію проводити було дуже дорого й проблематично. Тому керівництво клуба прийняло рішення переїхати до заклятих ворогів на "Селгерст Парк" за 6 міль від Вімблдону.

Це рішення не було бажаним ні вболівальниками, ні керівництвом. Ось, що треба знати про ставлення у Вімблдоні до злиття із кимось. Коли з'явилися чутки, що співіснування на одному стадіоні може привести до злиття клубів, власник Сем Гаммам навіть сказав:

"Я краще помру, давши грифам з'їсти мої нутрощі, ніж дам своєму клубові об'єднатися із Крістал Пелас".

І він стримав своє слово. Вімблдон цілих 12 років проводив домашні матчі на арені Крістал Пелас, але залишився самим собою. Пізніше Сем казав, що за роки без рідного стадіону він відмовив 7 (!) різним містам, які намагалися перетягнути клуб. За переїзд до Белфасту впрягся навіть тодішній прем'єр Великої Британії Тоні Блейр. Він наполегливо рекомендував керівництву переїзд до столиці Північної Ірландії, але Сем рішуче відмовив.

Втім, в 1997-му році Гаммам продав клуб. Нові норвезькі власники не мали ні спортивних, ні фінансових успіхів. Саме тому після вильоту з АПЛ в 2001-му році вони все ж погодилися на умовляння Вінкельмана та переїхали до Мілтон-Кінса. Потім було ще багато протестів; відмова від ФА; апеляція від клуба; призначення незалежної комісії, яка мала б все це розсудити. Але початок кінця було покладено.

Спочатку розмова була лише про переїзд — про повний ребрендинг навіть не йшлося. Також переїзд відкладався через підготовку стадіону. Весь цей час протести не вщухали. Вперше Вімблдон зіграв на новому стадіоні лише в сезоні 03/04. Але це не вирішило фінансових проблем, певною мірою навіть погіршило ситуацію.

Старі вболівальники активно протестували: робили мітинги, бойкотували домашні матчі тощо. Мешканці ж самого Мілтон-Кінсу не дуже квапилися ставати новою активною фан-базою, яка куплятиме абонементи клубу з іншого міста. Як підсумок, через фінансові проблеми керівництво втратило контроль над клубом. І тоді Вінкельман із групою бізнесменів люб'язно надав клубу гроші, необхідні для виживання. А потім його консорціум так само люб'язно викупив всі акції клуба.

Що було далі, багато хто з вас знає: футбольний клуб Вімблдон перестав існувати. На його місці засяяла нова зірка клубу МК Донс. Принаймні так вважав Піт Вінкельман та локальні бізнесмени.

Але душою Вімблдона були вболівальники, тому невдовзі клуб повернувся "з того світу". Це було не просто повернення — Вімблдон бажав помсти.

Далі буде...

Британська Підземка

​​Історія викрадення футбольного клубу або як утворилося одне з найзапекліших дербі Англії.

Кожен злодій має свою специфіку — певну сферу, в якій він профі. Наприклад, як швидко вкрасти авто розкаже Ніколас Кейдж. Щодо фінансових махінацій вам знадобиться урок від 115 друзів Шейха Мансура. Є навіть фахівець зі знищення футбольних клубів — пан І.В. з Дніпра. За його спиною не один знищений клуб, але наврядчи вам вдасться отримати його коментар. Хіба що запросивши його на каву.

Але чи можливо вкрасти футбольний клуб? Думаєте, неможливо? Піт Вінкельман з Мілтон-Кінса не погодився б. Але почнемо з початку.

Футбольний клуб у Вімблдоні з'явився ще наприкінці 19-го століття. Втім більшу частину свого існування він був цікавий виключно мешканцям однойменного району Лондона. Бо команда виступала в нижчих, навіть напів-професійних дивізіонах Англії. Лише у 80-х роках клуб почав активно прогресувати, піднімаючись пірамідою ліг. Попри прогнози в першому ж своєму сезоні у вищому дивізіоні Вімблдону вдалося посісти 6-е місце. А вже наступного року клуб створив справжнє диво.

Команду Боббі Голда тоді називали "Божевільною бандою". Сказати, що вони грали агресивно та максимально на межі — буде літературним применшенням. Але якимось чином банда дійшла до фіналу Кубку Англії, де змогла перемогти Ліверпуль. Той момент став піковою точкою в історії Вімблдона.

В наступних роках клуб тримав планку "божевільної банди" в питаннях агресії, нахабності та скандалів, але виступав не дуже стабільно. Сподівання вболівальників коливалися від місця в єврокубках до банального збереження прописки в АПЛ. І це могло бути впродовж одного сезону. На жаль, зіграти на євроарені не вдалося. Втім, клуб протримався у вищому дивізіоні 14 років поспіль. І саме виліт клуба вплинув на весь хід подальшої історії.

В наступних двох сезонах Вімблдон був дуже близький до повернення, але обидва рази програв у плей-офф. Це негативно вплинуло на фінанси клуба, тому власники шукали можливості продати його. Саме тут на сцені вперше з'являється Піт Вінкельман.

Піт — англійський бізнесмен, що починав кар'єру в сфері шоу-бізнесу. Пізніше він почав інвестувати в інші локальні бізнеси в місті, де жив — Мілтон-Кінс. Ближче до 2000-го року в нього з'явилася ідея будівництва величезного стадіону на 30 тисяч глядачів.

Такий стадіон мав позитивно вплинути на економіку міста та зробити його привабливішим для інвесторів та туристів. Консорціум, який очолював Вінкельман навіть розпланував побудову біля стадіону торгівельного центру, супермаркету, готелю та конференц-центру. Їхній план мав лише одну маленьку слабкість.

В Мілтон-Кінсі не було жодної гідної футбольної команди. Під словом "гідна" я маю на увазі хоча б напів-професійний клуб з амбіціями. Найкращі представники місцевого футболу — клуб "Мілтон-Кінс Сіті" — відчайдушно змагалися у 8-му дивізіоні Англії. Виправдати будівництво стадіону подібного масштабу для бійців такого рівня було просто неможливо. Саме тому, в голові Піта оселилася настирлива думка:

"Ми маємо вкрасти футбольний клуб".

Далі буде...

Британська Підземка

​​Минулого сезону МК Донс були однією з найяскравіших команд Ліги 2. Але, на жаль для них, це не допомогло піднятися до наступного дивізіону. В плей-офф вони були розтрощені Кроулі. Втім, дехто з МК Донс таки досяг підвищення. Нападника Макса Діна влітку придбав бельгійський Гент.

Минулого сезону 19-річний Дін став кращим бомбардиром свого клубу з 19 голами. Також він забив єдиний гол команди в плей-офф. Але, гадаю, клуб впорається з втратою такого важливого гравця. Допомогти має сума компенсації, яку вони отримали. За чутками французька Тулуза узгодила трансфер Макса за 1,7 (!) мільйонів фунтів, а потім Гент зміг перебити їхню пропозицію. Навіть з тим, що 50% від трансферної суми гравця належить Лідс Юнайтед — це був чудовий бізнес для клуба з четвертого дивізіону.

Дін не просто перескочив пару дивізіонів — він одразу приєднався до претендента на титул бельгійської Про-Ліги, а також регулярного учасника єврокубків. Власне, й цей сезон не є виключенням: Гент грав у відборі до Ліги Конференцій. Макс дебютував саме в цьому турнірі. І його дебют став сенсаційним.

Він вийшов на поле на 60-й хвилині в матчі проти ісландського Вікінгура за рахунку 0:0. Вже за 4 хвилини англієць зробив асист, а за 17 хвилин забив гол. Гент переміг в тому матчі 3:0. В наступному матчі, проти Сількеборга, Макс знову вийшов на заміну, на цей раз на 71-й. На 90+3 він забив гол, який мав принести його команді перемогу. Але за дві хвилини суперник зрівняв рахунок. У матчі-відповіді Дін вперше вийшов в старті: забив гол, відіграв всі 120 хвилин та допоміг Генту пройти в наступну стадію. Таким чином, йому вдалося забити в трьох дебютних єврокубкових матчах поспіль.

В наступних матчах його виступи були не такими ж сенсаційними, втім залишалися ефективними. В матчі проти Вестерло з'явився на полі на на 74-й хвилині і вже за 6 хвилин зробив асист. В матчах проти Партизану також виходив на заміну, відіграв по 25 хвилин в кожному, але без результативних дій. Втім, головний результат був досягнутий — Гент переміг Партизан та вийшов до групового етапу Ліги Конференцій. А сербів тепер нічого не відволікатиме від товариських турнірів на болотах.

Загалом Макс награв трохи більше 280 хвилин в новому клубі. З ним на полі Гент забив 9 голів, пропустив лише 3 і не програв жодного матчу з 6. При чому в чемпіонаті Дін не зіграв в перших трьох матчах, в яких команда перемогла лише раз, а двічі програла. Сам англієць з моменту дебюту в Бельгії забив 4 голи та віддав 2 асисти. Поки це — результативна дія кожні 58 хвилин. Тренер Гента Воутер Вранкен цілком задоволений:

«У Макса особливий профіль. Він випромінює багато енергії, не вагається в штрафному і добре працює обома ногами. Добре, що наші скаути також можуть знаходити таких гравців».

Поки стрибок з 4-го дивізіону до єврокубків проходить більш ніж добре. Політ нормальний. Всі сторони угоди мають бути задоволеними. А ця історія має відкрити дорогу для інших молодих талантів з низів.

Підземка підкорює Європу.

Британська Підземка

​​Іпсвіч здобуває вольову перемогу в компенсований час. Знову! Та виходить на першу сходинку Чемпіоншипу. Знову!

Це просто неймовірно. Яким чином вони здобувають ці результати?!

Всередині зими результати команди дуже просіли. Впливали травми та відсутність адекватної ротації. Але тоді багато хто вже списав їх з боротьби за промоушн. Втім, в зимове ТВ менеджмент клуба показав зразкову роботу.

Не вистачає ротації в центрі поля? Візьмемо Тревіса з Блекберна. Маємо потужного флангового захисника в обличчі Девіса? Давайте до нього орендуємо Сарм'єнто, сила якого у зміщеннях до центр та грі в напівфланзі. Травмований основний нападник? Давайте придбаємо на перспективу нападника з низів (Аль Хамаді), але також додамо досвідченого форварда з класними навичками гри у повітрі, щоб виловлювати подачі Девіса (Кіфер Мур).

Це було дуже "доросле" трансферне вікно, де клуб витратив буквально копійки, але якісно пропрацював проблемні місця. Як підсумок, починаючи з лютого: Мур — 6 голів, Аль-Хамаді — 4 голи, Сарм'єнто — 3+1 та переможний гол сьогодні. Також якісно змінилися й результати. З середини грудня до початку лютого клуб мав лише 1 перемогу в 9 матчах. З 14-го лютого — 9 перемог з 10.

Найцікавіше, що з цих 9 перемог — 3 вольових, всі 3 з голами на 90+. А перед цією серію була нічия з Вест Бромом, яка також була здобута у компенсований час. Єдина поразка за цей період сталася також саме в компенсований час. До 95-ої хвилини Іпсвіч перемагав Кардіфф 0:1, але матч закінчився 2:1. Я не знаю, що робить з цією командою Кіран МакКенна, але це просто ментальні монстри.

Дуже показовий момент сьогодні після переможного голу Сарм'єнто на 97-й хвилині у ворота прямого конкурента за підвищення. Кіран на кілька секунд дав волю емоціям, щоб відсвяткувати гол, але одразу ж після того почав всіх заспокоювати та давати настанови, мовляв: "результат ще не зроблено, не розслабляємося".

І це дійсно так. До кінця Чемпіоншипу ще цілих 6 матчів і боротьба за пряме підвищення буде просто шаленою. Наразі команда МакКенни посідає перше місце, але Лідс поруч, а Лестер має менше втрачених очок.

В останніх матчах Іпсвіч не має легких суперників. Але дивлячись на те, як вони здобувають результати, продовжуєш вірити в те, що все можливо. Весь сезон клуба у цьому голі Сарм'єнто.

Британська Підземка

​​Поки мене не було, в "підземці" сталося доволі багато цікавих та позитивних подій. Але повертаюсь із сумними новинами.

Тоні Мовбре взяв лікарняний до кінця сезону, за станом здоров'я він поки не може виконувати свої обов'язки.

Після звільнення з Сандерленда, про яке я писав раніше, Тоні недовго просидів без роботи. На початку року до тренера звернувся Бірмінгем, який впав в глибоку кризу під керівництвом Вейна Руні. Мовбре погодився і почав робити звичні для себе речі.

Під його керівництвом клуб встиг зіграти лише 6 матчів в чемпіонаті, але зміни були очевидні. І в якості гри, і в загальній атмосфері в команді. В тих матчах команда заробила 10 очок та віддалилася від зони вильоту на комфортну відстань. Звісно, з прогресом гравців та яскравою грою, як і завжди.

Коли я кажу про звичні для Тоні речі, також маю на увазі дві перемоги над "колишніми" — Блекберном та Сандерлендом. Символічно, що поразка від Бірмінгема Мовбре стала передостаннім цвяхом в кар'єрі його наступника в Сандерленді. Майкла Біла звільнили вже після наступного матчу.

Сам же Тоні після перемоги над Сандерлендом так і не повернувся до тренерського крісла Бірмінгема. Перед матчем проти Іпсвіча клуб зробив офіційну заяву, що тренер тимчасово не зможе працювати за станом здоров'я. Не було конкретики, що саме сталося. Але повідомлялося, що він має повернутися за 6-8 тижнів.

Обов'язки головного тимчасово став виконувати асистент Тоні Марк Вінус. Та під його керівництвом результати геть посипалися. Гравці виглядали пригніченими та розгубленими. В наступних 6 матчах Бірмінгем набрав лише 1 очко та навіть на декілька турів опустився до зони вильоту.

Перед початком міжнародної паузи клуб призначив тимчасовим тренером Гері Ровета, а термін повернення Тоні відклався до літньої передсезонної підготовки. Гері вже доводилося приходити рятувати Бірмінгем по ходу сезону, коли він замінив Джанфранко Дзолу. Він має досвід та вміє стабілізувати проблемні команди.

Залишається лише побажати успіхів Ровету в його нелегкій справі, бо зараз клуб лише завдяки різниці голів знаходиться поза зоною вильоту. А легенді Тоні — якомога швидшого одужання.

Британська Підземка

Колись давно спортивне телеграм-ком'юніті стало для мене оазисом у світі журналістики та написання текстів. Прямий зв'язок читача та автора; розкриття тем, якими горить сам автор, а не які потрібно розкрити, бо на це є попит; ніякого позерства та доступна лексика. І ще багато речей, які мені подобаються й досі.

Власне саме ці враження і підштовхнули мене до створення свого каналу. Бо бути частиною спортивно-журналістського середовища мені не сильно хотілося та й не було можливості для цього. До чого я це? До того, що й досі ціную канали, які пишуть не на попсові теми, а на ті, до яких лежить душа.

Саме таким для мене є канал Віталія Пасічного "V_Pas". Він щиро любить англійський футбол та його історію. Мені особливо до вподоби історична частина його творчості. З останнього мені дуже сподобалася серія текстів про найвіковіших гравців в історії АПЛ. А ще детальний текст про провінційний клуб на кордоні Англії з Шотландією, який став прихистком для українського таланта.

Також є особистий момент. Віталій є головним редактором журналу "Football" і за сумісництвом давнім підписником моїх каналів. Одного дня він написав з пропозицією писати про англійські низи для журналу. Я доволі швидко погодився. Для мене було розривом стереотипів, що велике видання готове виділяти полоси для висвітлення Чемпіоншипу і навіть платити за це справжні (!) гроші.
Знаю дуже небагато видань, які готові йти на таке.

Тож, якщо вам подобається англійський футбол, історія футболу та авторські тексти, то вам сподобається тут:

https://t.me/V_Pas

​​Поки мене не було, в підземці трапилося дуже багато цікавого. Та найбільше вражає зона боротьби за виживання. В цьому сезоні вона буде найгарячіша за останні роки.

Команди, які посідають 23-е та 16-е місця розділяє лише 2 (!) очки. Тобто на два місця в зоні вильоту претендує одразу 8 команд.

Героїчні звитяги КПР та Шефілд Венздей в останніх матчах дозволили їм ледь не вперше спочатку сезону вибратися з зони вильоту. Вони грали так, ніби від перемоги залежало їхнє життя. На дистанції 5 матчів вони взагалі йдуть серед ТОП-6. Сток Сіті та Плімут навпаки — часто втрачають оки. Бірмінгем важко переживає хворобу Тоні Мовбрея, який тимчасово не може бути разом з командою.

Все це робить ситуацію навколо зони вильоту максимально напруженою та невизначеною. Просто зараз за межою виживання Сток Сіті та Шефілд Венздей, але вони мають стільки ж очок, скільки й КПР з Гаддерсфілдом. Обидвоє останніх, до речі, поступаються в сьогоднішніх матчах — Рейнджерс вдома програє Вест Бромвічу 1:2, а Гаддерсфілд програє Кардіффу на виїзді 0:1. Втім, на турнірне становище це ніяк не впливає.

Попереду лише 10 матчів. І кожен з них буде фіналом для команд, що боряться за збереження місця в Шипі. Насправді серед тих 8 команд навіть нема того, про кого можна впевнено сказати: "виліт був би заслуженим результатом". Шкода буде будь-кого. Але в цьому і є магія футболу.

Словом, запасайтеся попкорном. Ми входимо до найцікавішої фази сезону 👀

Британська Підземка

​​В сезоні 22/23 Нейтан Джонс тренував Саутгемптон в Прем'єр-Лізі. Після його звільнення головним тренером "святих" став Рубен Селлес. Але іспанцю не вдалося втримати клуб в елітному дивізіоні, тому влітку розпочався глобальний процес перезавантаження.

Чому я згадав двох тренерів, які тренували в Прем'єр-Лізі минулого року? Бо сьогодні їхні команди зійдуться одна проти одної. Щоправда, тепер вже граючи в третьому англійському дивізіоні. Редінг під керівництвом Селлеса приймає Чарльтон Джонса.

Обидва клуба перебувають в дуже схожому положенні. Колись вони грали у вищому дивізіоні та мали значно вищі амбіції. Тоді як зараз головна задача обох — не провалитися у Лігу 2. І Редінг, і Чарльтон мають по 31 очку в 30 матчах. Порт Вейл, який в зоні вильоту, має 30 очок, але при цьому два матчі в запасі.

Рубен Селлес взагалі проходить разом зі своїм клубом жахливе падіння. Клуб, який багато років мав амбіції повернутися до АПЛ, буквально за декілька сезонів упав в підвал Чемпіоншипу, а в цьому сезоні падіння триває надалі, але вже дивізіон нижче. Важко знайти тут провину іспанського тренера. З таким хаосом в клубі та з постійними протестами вболівальників проти власника клуба — китайського бізнесмена Дая Йонгге.

Останні три роки поспіль Редінг порушує правила фінансового фейр-плей, заборговує зарплату гравцям, а EFL карає їх зняттям очок. Цікаво, що раніше Дай Йонгге володів китайським клубом, який за 9 років володіння тричі (!) переїжджав з міста до міста і в 2016 став банкрутом і розпався. А вже в 2017 він прийшов до Редінга. Не відомо, яким чином керівництво EFL дозволило це, але тепер клуб і вболівальники мають розгрібати наслідки всього цього. Поки Йонгге тут, важко очікувати прогресу. Втім, Селлесу непогано вдається супер-кризовий менеджмент.

Чарльтон не має такої драматичної історії падіння. Їхній шлях швидше можна назвати поступовим регресом. За 10 років клуб від стабільного середняка Шипу спочатку перетворився на клуб-ліфт між 2-м та 3-м дивізіонами. Потім став середняком Ліги 1, і в цьому сезоні вони вже в боротьбі за виживання. Власники клуба були значно адекватніше за китайського колегу з Редінга, але проблема в тому, що їх було четверо (!) за останні 4 роки.

Селлес рятує Редінг вже півроку і він вже став рідним для вболівальників. Через те, що в такому становищі не залишає клуб та намагається давати максимум. Джонс став тренером Чарльтона менше ніж тиждень тому. Але й він не чужий для цього клуба — саме тут він починав свою тренерську кар'єру в якості тренера U-21.

Проте задача для обох тренерів абсолютно ідентична: врятуватися від вильоту та стабілізувати ситуацію. Перемога конче необхідна обом клубам. Також додає вогню цьому матчу й те, що він — фактично є лондонським дербі. І звісно ж, особисті стосунки між головними тренерами. Рубен Селлес каже:

«Я знаю Нейтана. Він фантастичний тренер, має успішний досвід роботи в усіх дивізіонах. Він знає цю лігу і знає, як знайти підхід до гравців. Я очікую дуже складну гру. Ми працювали разом і добре знаємо одне одного. Це буде гарна гра і виклик для нас обох. Сподіваюся, буде видовище».

Ось так, аутсайдери Ліги 1 можуть залучити тренерів з Прем'єр-Ліги. Тому видовище має бути елітне. Англійські низи в усій красі.

Британська Підземка