Історія викрадення футбольного клубу або як утворилося одне з найзапекліших дербі Англії.
Кожен злодій має свою специфіку — певну сферу, в якій він профі. Наприклад, як швидко вкрасти авто розкаже Ніколас Кейдж. Щодо фінансових махінацій вам знадобиться урок від 115 друзів Шейха Мансура. Є навіть фахівець зі знищення футбольних клубів — пан І.В. з Дніпра. За його спиною не один знищений клуб, але наврядчи вам вдасться отримати його коментар. Хіба що запросивши його на каву.
Але чи можливо вкрасти футбольний клуб? Думаєте, неможливо? Піт Вінкельман з Мілтон-Кінса не погодився б. Але почнемо з початку.
Футбольний клуб у Вімблдоні з'явився ще наприкінці 19-го століття. Втім більшу частину свого існування він був цікавий виключно мешканцям однойменного району Лондона. Бо команда виступала в нижчих, навіть напів-професійних дивізіонах Англії. Лише у 80-х роках клуб почав активно прогресувати, піднімаючись пірамідою ліг. Попри прогнози в першому ж своєму сезоні у вищому дивізіоні Вімблдону вдалося посісти 6-е місце. А вже наступного року клуб створив справжнє диво.
Команду Боббі Голда тоді називали "Божевільною бандою". Сказати, що вони грали агресивно та максимально на межі — буде літературним применшенням. Але якимось чином банда дійшла до фіналу Кубку Англії, де змогла перемогти Ліверпуль. Той момент став піковою точкою в історії Вімблдона.
В наступних роках клуб тримав планку "божевільної банди" в питаннях агресії, нахабності та скандалів, але виступав не дуже стабільно. Сподівання вболівальників коливалися від місця в єврокубках до банального збереження прописки в АПЛ. І це могло бути впродовж одного сезону. На жаль, зіграти на євроарені не вдалося. Втім, клуб протримався у вищому дивізіоні 14 років поспіль. І саме виліт клуба вплинув на весь хід подальшої історії.
В наступних двох сезонах Вімблдон був дуже близький до повернення, але обидва рази програв у плей-офф. Це негативно вплинуло на фінанси клуба, тому власники шукали можливості продати його. Саме тут на сцені вперше з'являється Піт Вінкельман.
Піт — англійський бізнесмен, що починав кар'єру в сфері шоу-бізнесу. Пізніше він почав інвестувати в інші локальні бізнеси в місті, де жив — Мілтон-Кінс. Ближче до 2000-го року в нього з'явилася ідея будівництва величезного стадіону на 30 тисяч глядачів.
Такий стадіон мав позитивно вплинути на економіку міста та зробити його привабливішим для інвесторів та туристів. Консорціум, який очолював Вінкельман навіть розпланував побудову біля стадіону торгівельного центру, супермаркету, готелю та конференц-центру. Їхній план мав лише одну маленьку слабкість.
В Мілтон-Кінсі не було жодної гідної футбольної команди. Під словом "гідна" я маю на увазі хоча б напів-професійний клуб з амбіціями. Найкращі представники місцевого футболу — клуб "Мілтон-Кінс Сіті" — відчайдушно змагалися у 8-му дивізіоні Англії. Виправдати будівництво стадіону подібного масштабу для бійців такого рівня було просто неможливо. Саме тому, в голові Піта оселилася настирлива думка:
"Ми маємо вкрасти футбольний клуб".
Далі буде...
Британська Підземка
Кожен злодій має свою специфіку — певну сферу, в якій він профі. Наприклад, як швидко вкрасти авто розкаже Ніколас Кейдж. Щодо фінансових махінацій вам знадобиться урок від 115 друзів Шейха Мансура. Є навіть фахівець зі знищення футбольних клубів — пан І.В. з Дніпра. За його спиною не один знищений клуб, але наврядчи вам вдасться отримати його коментар. Хіба що запросивши його на каву.
Але чи можливо вкрасти футбольний клуб? Думаєте, неможливо? Піт Вінкельман з Мілтон-Кінса не погодився б. Але почнемо з початку.
Футбольний клуб у Вімблдоні з'явився ще наприкінці 19-го століття. Втім більшу частину свого існування він був цікавий виключно мешканцям однойменного району Лондона. Бо команда виступала в нижчих, навіть напів-професійних дивізіонах Англії. Лише у 80-х роках клуб почав активно прогресувати, піднімаючись пірамідою ліг. Попри прогнози в першому ж своєму сезоні у вищому дивізіоні Вімблдону вдалося посісти 6-е місце. А вже наступного року клуб створив справжнє диво.
Команду Боббі Голда тоді називали "Божевільною бандою". Сказати, що вони грали агресивно та максимально на межі — буде літературним применшенням. Але якимось чином банда дійшла до фіналу Кубку Англії, де змогла перемогти Ліверпуль. Той момент став піковою точкою в історії Вімблдона.
В наступних роках клуб тримав планку "божевільної банди" в питаннях агресії, нахабності та скандалів, але виступав не дуже стабільно. Сподівання вболівальників коливалися від місця в єврокубках до банального збереження прописки в АПЛ. І це могло бути впродовж одного сезону. На жаль, зіграти на євроарені не вдалося. Втім, клуб протримався у вищому дивізіоні 14 років поспіль. І саме виліт клуба вплинув на весь хід подальшої історії.
В наступних двох сезонах Вімблдон був дуже близький до повернення, але обидва рази програв у плей-офф. Це негативно вплинуло на фінанси клуба, тому власники шукали можливості продати його. Саме тут на сцені вперше з'являється Піт Вінкельман.
Піт — англійський бізнесмен, що починав кар'єру в сфері шоу-бізнесу. Пізніше він почав інвестувати в інші локальні бізнеси в місті, де жив — Мілтон-Кінс. Ближче до 2000-го року в нього з'явилася ідея будівництва величезного стадіону на 30 тисяч глядачів.
Такий стадіон мав позитивно вплинути на економіку міста та зробити його привабливішим для інвесторів та туристів. Консорціум, який очолював Вінкельман навіть розпланував побудову біля стадіону торгівельного центру, супермаркету, готелю та конференц-центру. Їхній план мав лише одну маленьку слабкість.
В Мілтон-Кінсі не було жодної гідної футбольної команди. Під словом "гідна" я маю на увазі хоча б напів-професійний клуб з амбіціями. Найкращі представники місцевого футболу — клуб "Мілтон-Кінс Сіті" — відчайдушно змагалися у 8-му дивізіоні Англії. Виправдати будівництво стадіону подібного масштабу для бійців такого рівня було просто неможливо. Саме тому, в голові Піта оселилася настирлива думка:
"Ми маємо вкрасти футбольний клуб".
Далі буде...
Британська Підземка