бетонная шкатулка


Гео и язык канала: Украина, Русский
Категория: Искусство


Канал о музыке, архитектуре и в целом об искусстве от дирижёра Cristina Iscenco
+ Поддержите канал упомянув его и/или сделав репост
| чат канала https://t.me/+TOGKKW
• для связи @concretemusicfeedback_bot
"Music should be a collective magic and hysteria."

Связанные каналы  |  Похожие каналы

Гео и язык канала
Украина, Русский
Категория
Искусство
Статистика
Фильтр публикаций


Репост из: SKVOT
На львівському вокзалі зазвучить орган, створений з російських ракетних снарядів, зібраних у Київській області.

«Інструмент» — це серія музичних перформансів, ініційована Жанною Кадировою. Вона запросила українських та міжнародних музикантів, які щотижня виконуватимуть композиції на органі.

22 листопада відбудеться відкриття проєкту, де музикантка та композиторка Олеся Борсук виконає авторський твір, написаний спеціально для «Інструмента».

Skvot MagSkvot InstagramSkvot YouTube


Репост из: YIGAL LEVIN 🇮🇱🇺🇦
Про Гутерришей как явление. Человек на фото, тот, который между ефрейтором и литературным рабом ефрейтора, — это Анри де Байе-Латур, президент Международного олимпийского комитета. Ему так понравились Олимпийские игры 1936 года в Германии, что он активно поддерживал идею проведения еще одних зимних игр, снова в Германии, в 1940 году. Когда ему указывали на то, что Германия оккупировала Чехословакию, он раздраженно отвечал, что Международный олимпийский комитет вне политики, и вообще не нужно портить спорт из-за каких-то чехов или поляков.

Когда началась Вторая мировая война, Байе-Латур был очень огорчен и считал, что эта война крайне бессмысленна, а поэтому ее должен закончить кто-то сильный и могущественный, чтобы навести порядок. Он активно выступал против вмешательства США, считая, что это только подхлестнет милитаризм, эскалирует ситуацию, и что победить нацистскую Германию все равно никому не удастся, ведь это новая могущественная и непобедимая сила.

Видимо, продолжающаяся война, постоянная эскалация, вступление США в конфликт и начавшиеся неудачи Германии на поле боя так расстраивали бедного Анри, что его сердечко не выдержало, и он умер в 1942 году от сердечного приступа. Похороны были помпезными: сам ефрейтор прислал прощальный венок, а другие нацистские лидеры лично пришли проводить кортеж, охраняемый немецкими солдатами (дело происходило в оккупированной Бельгии), с телом этого большого сторонника мира, пацифиста и блюстителя по-настоящему международного спорта.

@yigal_levin


Репост из: Laughter in a Time of War 🇺🇦
Пише Vitaliy Deynega:

I’m Fine – так називається наша робота цього року на американському Burning Man. Якщо дивитись на неї здалеку – це просто красиві і яскраві, майже іграшкові, букви. Але коли підходиш до них ближче – бачиш, що обшито їх елементами поверхонь, які пошкодили російські ракети, снаряди та кулі.

Люди стоять і дивляться. Іноді дуже довго. Сміливіші торкаються гострих країв. Багато хто плаче. Здається, наша ідея спрацювала і її почують тут десятки тисяч людей. Наша абсолютно неадекватна життєва ситуація стала для нас нормою, ми навчились бути сильними і святкувати життя навіть за цих обставин. Ми все менше реагуємо на ракети і смерть, горе і надзусилля, які доводиться докладати, щоби просто не зʼїхати з глузду від страхів війни і від почуття провини за те, що робиш недостатньо. Ми правда «в нормі», просто наша норма страшніша за нічні жахіття. Але ми живемо, боремося і навіть намагаємось іноді радіти. Ми «в порядку». Ми навіть готові щиро запитати у світу «а як справи у вас?».

Інсталяція складається з різних елементів. Найбільше серед них розстріляних і порваних уламками знаків «пішохідний перехід». Їх всього дванадцять. Це про людей, вбитих росіянами на початку війни просто за те, що вони переходили дорогу чи їхали на велосипеді у справах. Є два знаки «обережно діти». Один з них було знято біля повністю зруйнованої росіянами школи в Херсонській області. Коли я розказую глядачам про неї, то кожен раз показую фото залишків школи. Є шматок торгівельного центру. Одного з найкращих в Херсоні. В якому був Мак і купа різних магазинів. Його розвалили з танків у перші ж дні повномасштабної війни. Є великі дорожні знаки з назвами населених пунктів: від Великої Криниці до Херсона, Чернігова та Харкова. Кожен з цих експонатів практично музейний. Бо, наприклад, в Херсоні було всього три настільки великих знаки.

Крім того є хвіртки і шматки парканів. Наприклад, великі і важкі залізні ворота з Макарова, які вирвало і зімʼяло вибуховою хвилею. Вони про звичайних людей, вина яких була лише в тому, що вони вирощували огірки та картоплю, жили в Україні. І були вбиті суто через це. Також є шматки сонячних панелей та трансформаторів, які показують, що росіяни не тільки вбивають людей, а ще чинять екоцид, знищуючи зелену і не тільки енергетику. Є шматки спортивних і дитячих майданчиків з тих частини Херсонської області, де цивільні уже або вбиті, або поїхали. Є хвіртка від двору, знищеного до рівня грунту, будинку.

Один американець сказав, що в нашій інсталяції стільки горя і смерті, що це важко витримати і заплакав. Інший сказав, що в ній багато сили, бо якби ми були жертвами, а не воїнами – ми б її сюди не привезли.

Ми розказуємо про те, як пишем друзям, на будинки яких впали уламки збитої балістики:
- Як ти?
- Я нормально. Нас з мамою залатали в лікарні. Але все ок. Вікна обіцяють заклеїти плівкою. Дякую, що запитав.

- Цю зиму ми можемо зустріти без світла, тепла і води в частині осель. Але ми нормально

- Вибухи в моєму місті але в прилетіло в інші будинки. Я в нормі

- Я тільки з похорону друга, але я в нормі. Дякую що дочекались на роботі

Це наша нова норма. Норма, якої ми не хотіли і не заслуговуємо. Але в якій ми продовжуємо боротись і святкувати життя. Ми чесно відповідаємо: «я нормально», часто навіть не усвідомлюючи, що пишемо це з найстрашнішого з можливих снів. І ми абсолютно щиро готові запитати, як справи у них і подякувати за допомогу. Бо, як ми не усвідомлюємо глибини жаху з якого це пишемо, так і не усвідомлюємо сили цих слів. І того наскільки сильним став кожен з нас. Але цей контраст дуже відчувається тут. І він викликає дуже глибоку емпатію, повагу і захоплення нами. Саме тому так багато людей плаче біля нашої роботи. Але не тому, що нас жаліють. А тому, що захоплюються тим, ЩО і ЯК ми проходимо разом, кажучи «ми в порядку».

I’M FINE ;)


З каналу: @wartimejokes
Надсилайте пропозиції: @wartimejokesbot


Репост из: ОКО
Метро Києва під час масованого ракетного обстрілу України з боку рф, 26 серпня 2024

📷 Євгеній Завгородній


Репост из: imju2q channel
Greetings from Kyiv!
Today is my birthday, and if you'd like to celebrate with me, the best gift would be a donation of any amount to one of the trusted and verified funds listed on this link. These funds accept payments from banks outside Ukraine. If you encounter any issues with donating, feel free to reach out to me directly, and I'll gladly assist.

Thank you so much to everyone who chooses to send their congratulations through a donation. Your generosity means a lot to me.
Glory to Ukraine! Glory to the heroes!
Link: https://linktr.ee/imju2q


Репост из: ОКО
Ігор Гусєв, із серії "Третя світова війна", 2024


Репост из: ОКО
Фотографія «Невідомий бунтар» була зроблена цього дня 35 років тому американським фотографом Джеффом Вайденером. Це найвідоміший знімок, що асоціюється з жорстоким придушенням студентських протестів на пекінській площі Тяньаньмень.

5 червня 1989 року фотограф спостерігав за площею з шостого поверху готелю «Пекін». Якоїсь миті колону танків, що рухалася майданом, зупинив чоловік із господарськими сумками в руках. Кілька хвилин він стримував техніку, а потім виліз на головну машину і щось сказав у оглядову щілину. Невдовзі його відтягли звідти невідомі.

Фото і відео події облетіли світ, ставши символом протесту проти тиранії. Однак і досі немає достовірної інформації ні про особистість цієї людини, ні про її подальшу долю. У 1998 році журнал Time включив «Невідомого бунтаря» до сотні найвпливовіших людей XX століття.

📷 Jeff Widener / AP Photo

👀 Підтримати канал


Репост из: ✙DeepState✙🇺🇦
🙇🏻‍♂️ День беззахисту дітей

👥 За даними Офісу генерального прокурора України:

- у 550 дітей московські виродки забрали цей день назавжди;

- 1364 дитини відчули на собі "захист" кацапських мерзот, отримавши поранення різного ступеня тяжкості.


🛑Найбільше постраждало дітей у таких областях: Донецькій - 534, Харківській - 389, Херсонській - 152, Дніпропетровській - 139, Київській - 130, Запорізькій - 108, Миколаївській - 107. І навіть сьогодні, 1 червня, внаслідок ворожого обстрілу у м. Балаклія Харківської області постраждало 8 дітей.

🏚 Тисячі зруйнованих та пошкоджених шкіл, садочків, лікарень та дитячих майданчиків. Тисячі забраних життів їхніх батьків, які зробили їх дорослими ще у дитячому віці. Всі ці наслідки вони відчувають і бачать, зростаючи з ненавистю до московських виродків.

🦾 Зазвичай, кажуть, що діти це слабка частинка людства, адже вони ще маленькі. Але це точно не про українських дітей, які вже не бояться нічого у цьому світі, адже вони пережили найстрашніше...


Репост из: Гриби, гроби і дисертації
Ви вже бачили новини про "Віват", бачили про загиблих у друкарні... І я дуже прошу підтримати це харківське видавництво, яке весь час працювало і я вірю, що відновиться попри все.

Нагадую, що це саме в них, зокрема, виходить найкрутіша серія української класики, чітко вивірена професійними науковцями, які відповідають за кожне слово (тобто таких факапів, коли просто з "Чтива" бралися б тексти і зразу йшли у друк, бо треба вже бігом, у "Віваті" не було ніколи):

https://vivat.com.ua/


Репост из: Телебачення Торонто
🥇Після перемоги на «Оскарі» «20 днів у Маріуполі» посідає вже 43 сходинку у вкладці «Популярне кіно» на IMDB. Він може піднятися ще вище, якщо ви також поставите йому свої 10 «зірочок».

🤥Це важливо, адже досі багато людей, особливо в інших країнах, знають про російське повномасштабне вторгнення в Україну у переказах Ілона Маска, Такера Карлсона та інших прокремлівських «опініон-лідерів».

Тож чим більше уваги до стрічки Мстислава Чернова, тим більше людей її подивляться.

▶️ Ось сторінка фільму на IMDB.

📺 До речі, від сьогодні «20 днів у Маріуполі» можна подивитися на платформах Sweet.TV, Megogo, Київстар ТБ, Takflix і Volia TV. Також тривають покази у деяких кінотеатрах України. Їхній перелік — тут.


Oscar 2024.
Хорошая подборка фильмов в этом году. Я писала выше, что считаю 2023 год очень ярким для мира кинематографа.
Очевидно рада заслуженной и горькой победе "20 Days in Mariupol", надеялась, что "The Zone Of Interest" победит в номинации "Лучший международный фильм" и "Лучший звук" (который, по моему мнению, выступает в роли главного рассказчика истории). Надеялась, что Da'Vine Joy Randolph получит статуэтку. Так и случилось.
Что касается "Poor Things" и "Oppenheimer" - оба фильма в разной степени интересные, есть сильные/яркие сцены в обоих фильмах, но не могу сказать, что они меня впечатлили. При этом не удивлена что они забрали много статуэток - все-таки это Оскар.


Репост из: Лачен пише
Напевно, я буду першим режисером, який скаже це тут: я хотів би, щоб цього фільму не було. Я хотів би, щоб Росія ніколи не нападала на Україну, ніколи не окуповувала наші міста. Я б віддав цю нагороду за те, щоб Росія не вбивала десятки тисяч моїх співвітчизників-українців, звільнила всіх українських військових і цивільних, які в полоні, — режисер фільму Мстислав Чернов

Потужна промова.


Не читала "Дюну" и не думаю, что возьмусь за книгу, но смотрела первую и вторую части. Удивлена тем, что вторая часть понравилась больше первой и буду ждать третью часть.
Для фильма такого масштаба и качества его сняли с относительно маленьким бюджетом, а результат вызывает восхищение. Очень впечатляюще, захватывающе и при этом интересная история (только можно было бы удалить ненужную и очевидную сцену с поцелуем, и так понятно что там любовь).
Очень советую посмотреть, особенно в кинотеатре. Думаю, что скоро пойду на "Dune. Part Two" второй раз. Тот же эффект был после просмотра "Sicario" того же режиссёра.
Блокбастеры могут быть интересными, красивыми и глубокими.
#бш_кино


Репост из: ОКО
🌋 Останнє виверження вулкану Везувій в Італії під час Другої світової війни, весна 1944 / 📷 George Rodger, LIFE


Сегодня очень важная дата, я считаю уместным рассказать для контекста об одном важном фильме в связи с этим.
В 2023 году в мире кинематографа вышло много шедевров. Один из них - фильм Джонатана Глейзера "The Zone of Interest".
Фильм чутко демонстрирует утверждение Ханны Арендт о "банальности зла". Банальность желания иметь красивый дом, хотя он отделен от Аушвица всего лишь одной стеной. И фильм не покажет ни одной сцены из лагеря, вместо этого каждая сцена будет покрыта стеной криков, расстрелов и страданий, основанных на реальной библиотеке звуков из концентрационных лагерей.
Главные герои фильма показаны в своей повседневности. У них маленькие дети, красивый сад, которым очень гордится мать семьи Хедвиг, а отца уважают на работе. Отец выбирает как эффективнее убивать невинных, за что его повышают, отправляя обратно в Германию. Только матери семьи эта идея не нравится, она ведь "Королева Аушвица" и вот-вот растения, которые она посадила, прикроют стену. А дети наблюдают. В реальной жизни часть из них вырастет таким же мещанским злом как и их родители.
Все главные и второстепенные герои основаны на реальных людях. Сохранены множество фотографий дома, который реконструировали для фильма. Он действительно был построен прямо за стеной Аушвица.
Фильм о том, что зло - не только про банальных людоедов, которые каждую секунду думают о том, как они ненавидят отдельную группу людей - таких всегда меньшинство. Банальность и ужас зла в том, что функционеры, и им помогающие, не останавливаются подумать о том, что именно они делают и как это влияет на судьбы других. У таких функционеров дни рождения и сады, а крики вокруг и страдания - часть жизни, от которой можно отгородиться, как это делают, например, россияне сейчас: "А что мы можем сделать?".
Польская девочка-подросток, по ночам прячущая яблоки под лопаты заключенных, к счастью дожила до 90 лет. Режиссер успел с ней встретиться до того как ее не стало. Она была частью Polish Resistance. А песня, которую она находит спрятанной, была написана заключенным про то, что их внутренний свет переживёт. Автор песни тоже, к счастью, видел мир после лагеря.
У фильма есть и слабые стороны, но это не так важно как то, что фильм показывает - соучастие в геноциде и банальность мещанства, которая приводит к ужасным трагедиям.

Крым оккупирован уже 10 лет. Десятки тысяч таких же "невинных", как и нацисты в 30е и 40е, переехали туда жить, как и в Мариуполь. Люди ли это? Ну, они наверняка скажут что "война - плохо", расскажут про личные проблемы, а потом добавят "но что мы можем сделать"?
Как и в 40е, так и сейчас, зло имеет очень много лиц. Часть людей создают большую дистанцию между собой и злом, которое происходит от их имени, аргументируя это или своей слабостью перед системой, или тем, что они пассивно против. Надеюсь, что очень скоро по их телевизору будут показывать фильм "20 дней в Мариуполе", а они будут платить репарации за свое молчание долгими десятилетиями. Надеюсь, что "The Zone of Interest" будут показывать по немецкому телевизору и в школах. Как сказала главная актриса Сандра Хуллер: "В моей стране, Германии, нацистов показывают как людей в униформе и показывающих салюты, мне было тяжело играть эту роль, но было важно показать мир нацистов не так, как обычно это показывают".

Вечная память жертвам Холокоста.
Вечная память жертвам и защитникам Украины.
Слава Україні!



Показано 16 последних публикаций.

1 668

подписчиков
Статистика канала