Я замерз у домашній безодні,
Загубився в обіймах пісень.
Чи зсередини то, чи вже зовні
Швидкоплинно коротшає день.

Розтягнеться у часі прощання,
Знайде шлях між щілин віконниць.
Розповзеться по дому мовчання
Серед скрипу старих половиць.

Недосяжні залишаться мрії,
Як лелека, що здійметься ввись.
Чи є сенс в безнадійній надії,
Що веде не нагору, а вниз?

Ти прости, що порушую спокій,
За дурні обіцянки пробач.
Я трясусь, ніби пойманий злодій,
Бо суддя мій — бажаний слухач.