З цікавістю читаю українські дебюти. Містичний трилер «Прихисток» залетів мені за один день. Місцями було страшно, місцями – огидно, а часом – накривало безнадією. Для мене текст виявився емоційно важчим ніж очікувала і вразив несподіваним фіналом. Але про все по порядку.
🏠 Сюжет розгортається в Україні в наші дні. Десь у задуп’ї знаходиться інтернат у приміщенні старого панського маєтку. Діти-вихованці і персонал поводяться дуже дивно, немов граються в гру. Діти вірять, що світу поза інтернатом не існує, називають один одного на прізвиська, а головне – вважають, що в домі живе злий дух, якого можна розгнівати, якщо не виконувати Правила. До речі, отут мені було трохи дивно читати, як легко новенькі припадали на ці правила, замість того, щоб вимагати собі смартфон і пароль від вайфай. Написано так, що спочатку не ясно, чи є там якась містика 👻. Десь на периферії бринить російсько-українська війна, яку всі воліють не помічати. Але з кожним розділом війна просочується глибше в текст і в життя інтернату.
У невеличкий обсяг книги (230 сторінок) набилося понад 30 персонажів. Не всім вистачило місця, щоб розкритися, але хочу віддати авторці належне: героїв не плутаєш, навіть коли вони з пубертатним запалом постійно змінюють Імена. Нам показують щоденне життя групи підлітків, описаних жорстокими, вразливими та глибоко травмованими. Під кінець у більшості героїв остаточно зриває свисток, і кількість імпульсивних вчинків множиться, мов бактерії на немитих руках. Це важкий текст, адже він подається з позиції людей, переживання яких зашкалюють. І коли я думала, що прочитала апогей, авторка додала ще два емоційно приголомшливих повороти.
🩸 Книга увібрала величезну кількість тригерів і, мабуть, у кожного знайде емоційну ранку, щоб подлубатися. Тут є цькування, насилля, війна, суїциди, нерозділене кохання і багато чого ще. Кожна подія знаходить свій розвиток та має передісторію. Мені сподобалося, що авторка пояснила мотивацію більшості героїв. Проте через невеликий обсяг це вийшло буквально парою речень, а далі герої вже не рефлексували, а робили читачам шок-контент.
На мою думку, це хороша дебютна книга. Стиль приємний, сюжет компонується з невеликих розділів, написаних від імені різних героїв, кульмінація дуже емоційна. Це завершена історія, а не багатотомник (хоча в мене залишилися питання до деяких подій). На мій смак, було б приємніше, якби обсяг книги був більшим, і вона складалася б не тільки з концентрованих емоційних гойдалок.
Книга вийшла у видавництві «Богдан». Зараз воно активно відкриває нових українських авторів, зокрема фантастів. Видання виглядає симпатично – є кольоровий зріз, лясе і тематичний мерч - закладинка та листівки. Після прочитання «Прихистку» Олександри Буревій в мене є відчуття, що ім’я авторки ми ще не раз почуємо.
🏠 Сюжет розгортається в Україні в наші дні. Десь у задуп’ї знаходиться інтернат у приміщенні старого панського маєтку. Діти-вихованці і персонал поводяться дуже дивно, немов граються в гру. Діти вірять, що світу поза інтернатом не існує, називають один одного на прізвиська, а головне – вважають, що в домі живе злий дух, якого можна розгнівати, якщо не виконувати Правила. До речі, отут мені було трохи дивно читати, як легко новенькі припадали на ці правила, замість того, щоб вимагати собі смартфон і пароль від вайфай. Написано так, що спочатку не ясно, чи є там якась містика 👻. Десь на периферії бринить російсько-українська війна, яку всі воліють не помічати. Але з кожним розділом війна просочується глибше в текст і в життя інтернату.
У невеличкий обсяг книги (230 сторінок) набилося понад 30 персонажів. Не всім вистачило місця, щоб розкритися, але хочу віддати авторці належне: героїв не плутаєш, навіть коли вони з пубертатним запалом постійно змінюють Імена. Нам показують щоденне життя групи підлітків, описаних жорстокими, вразливими та глибоко травмованими. Під кінець у більшості героїв остаточно зриває свисток, і кількість імпульсивних вчинків множиться, мов бактерії на немитих руках. Це важкий текст, адже він подається з позиції людей, переживання яких зашкалюють. І коли я думала, що прочитала апогей, авторка додала ще два емоційно приголомшливих повороти.
🩸 Книга увібрала величезну кількість тригерів і, мабуть, у кожного знайде емоційну ранку, щоб подлубатися. Тут є цькування, насилля, війна, суїциди, нерозділене кохання і багато чого ще. Кожна подія знаходить свій розвиток та має передісторію. Мені сподобалося, що авторка пояснила мотивацію більшості героїв. Проте через невеликий обсяг це вийшло буквально парою речень, а далі герої вже не рефлексували, а робили читачам шок-контент.
На мою думку, це хороша дебютна книга. Стиль приємний, сюжет компонується з невеликих розділів, написаних від імені різних героїв, кульмінація дуже емоційна. Це завершена історія, а не багатотомник (хоча в мене залишилися питання до деяких подій). На мій смак, було б приємніше, якби обсяг книги був більшим, і вона складалася б не тільки з концентрованих емоційних гойдалок.
Книга вийшла у видавництві «Богдан». Зараз воно активно відкриває нових українських авторів, зокрема фантастів. Видання виглядає симпатично – є кольоровий зріз, лясе і тематичний мерч - закладинка та листівки. Після прочитання «Прихистку» Олександри Буревій в мене є відчуття, що ім’я авторки ми ще не раз почуємо.