Біомаркери віддалених наслідків ЧМТ у військових
📄 Матеріал
Biomarkers of long-term consequences of traumatic brain injuries sustained during military service присвячено результатам дослідження зв’язку між впливом бойової ЧМТ, довгостроковими нейропсихіатричними наслідками та рівнями біомаркерів крові через роки після травм.
▪️Нещодавнє визнання того факту, що виявлення у крові після ЧМТ підвищених рівнів білків відображає нейродегенеративні процеси, дає можливість оцінити біохімічні наслідки ЧМТ, які мають суттєве значення для надання реабілітаційної та психіатричної допомоги.
▪️До дослідження ADVANCE-TBI, перевагою якого була велика кількість (n=1145) учасників, було включено військовослужбовців Великобританії на дійсній службі та у відставці, які під час служби в Афганістані мали або не мали в анамнезі серйозну бойову травму, що потребувала аеромедичної евакуації з театру бойових дій, і за якими спостерігали до 8 років після травми. Серед тих, хто мав травму, відокремили підгрупу порівняння – учасників, які мали лише екстракраніальну травму.
📌 Підгрупа ЧМТ продемонструвала значно вищі показники симптомів тривоги та депресії, ніж підгрупа порівняння, поширеність хронічних нейропсихіатричних ускладнень у якій була практично на рівні групи ветеранів без травми.
📌 Нейротравма в анамнезі також була пов’язана зі значно гіршою якістю життя та нижчою руховою функцією порівняно з тими, хто не отримав травму або отримав лише екстракраніальну травму.
▪️Автори також досліджували взаємозв’язок між ЧМТ, її хронічними ускладненнями та біомаркерами крові, пов’язаними з нейропсихічними розладами.
▪️Біомаркери включали гліальний фібрилярний кислий білок (Glial fibrillary acidic protein, GFAP), легкі білки нейрофіламентів (Neurofilament light, NfL), загальний τ, фосфо-tau181 і амілоїдні β-пептиди (Aβ 42 і 40). З них лише GFAP продемонстрував значне хронічне підвищення, характерне для групи ЧМТ, хоча в цій групі рівні як GFAP, так і NfL відображали тяжкість травми (тобто були вищі у пацієнтів із помірною та тяжкою ЧМТ порівняно з лЧМТ).
▪️Важливо, що автори проводили щорічний контроль рівнів маркерів після їх виявлення і відзначили, що GFAP і Aβ 42 з часом знижуються. Ці взаємозв’язки становлять особливий інтерес, оскільки ці біомаркери, як вважають, пов’язані з хворобою Альцгеймера та пов’язаними з нею деменціями, таким чином вони представляють собою потенційний патофізіологічний механізм, що з’єднує ЧМТ і когнітивні порушення.
❗️Висновки щодо рівнів GFAP свідчать про те, що зміни в біохімії мозку зберігаються протягом багатьох років після початкової травми. Це, на думку авторів, є кроком до отримання механістичного розуміння хронічної ЧМТ.
▪️Ці результати підтверджують значний вплив нейротравм, пов’язаних із бойовими діями, навіть, здавалося б, легких травм, на довгострокові нейрокогнітивні показники та показники якості життя, а також підкреслюють можливості молекулярних біомаркерів на шляху до ефективної та доступної терапії.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
📄 Матеріал
Biomarkers of long-term consequences of traumatic brain injuries sustained during military service присвячено результатам дослідження зв’язку між впливом бойової ЧМТ, довгостроковими нейропсихіатричними наслідками та рівнями біомаркерів крові через роки після травм.
▪️Нещодавнє визнання того факту, що виявлення у крові після ЧМТ підвищених рівнів білків відображає нейродегенеративні процеси, дає можливість оцінити біохімічні наслідки ЧМТ, які мають суттєве значення для надання реабілітаційної та психіатричної допомоги.
▪️До дослідження ADVANCE-TBI, перевагою якого була велика кількість (n=1145) учасників, було включено військовослужбовців Великобританії на дійсній службі та у відставці, які під час служби в Афганістані мали або не мали в анамнезі серйозну бойову травму, що потребувала аеромедичної евакуації з театру бойових дій, і за якими спостерігали до 8 років після травми. Серед тих, хто мав травму, відокремили підгрупу порівняння – учасників, які мали лише екстракраніальну травму.
📌 Підгрупа ЧМТ продемонструвала значно вищі показники симптомів тривоги та депресії, ніж підгрупа порівняння, поширеність хронічних нейропсихіатричних ускладнень у якій була практично на рівні групи ветеранів без травми.
📌 Нейротравма в анамнезі також була пов’язана зі значно гіршою якістю життя та нижчою руховою функцією порівняно з тими, хто не отримав травму або отримав лише екстракраніальну травму.
▪️Автори також досліджували взаємозв’язок між ЧМТ, її хронічними ускладненнями та біомаркерами крові, пов’язаними з нейропсихічними розладами.
▪️Біомаркери включали гліальний фібрилярний кислий білок (Glial fibrillary acidic protein, GFAP), легкі білки нейрофіламентів (Neurofilament light, NfL), загальний τ, фосфо-tau181 і амілоїдні β-пептиди (Aβ 42 і 40). З них лише GFAP продемонстрував значне хронічне підвищення, характерне для групи ЧМТ, хоча в цій групі рівні як GFAP, так і NfL відображали тяжкість травми (тобто були вищі у пацієнтів із помірною та тяжкою ЧМТ порівняно з лЧМТ).
▪️Важливо, що автори проводили щорічний контроль рівнів маркерів після їх виявлення і відзначили, що GFAP і Aβ 42 з часом знижуються. Ці взаємозв’язки становлять особливий інтерес, оскільки ці біомаркери, як вважають, пов’язані з хворобою Альцгеймера та пов’язаними з нею деменціями, таким чином вони представляють собою потенційний патофізіологічний механізм, що з’єднує ЧМТ і когнітивні порушення.
❗️Висновки щодо рівнів GFAP свідчать про те, що зміни в біохімії мозку зберігаються протягом багатьох років після початкової травми. Це, на думку авторів, є кроком до отримання механістичного розуміння хронічної ЧМТ.
▪️Ці результати підтверджують значний вплив нейротравм, пов’язаних із бойовими діями, навіть, здавалося б, легких травм, на довгострокові нейрокогнітивні показники та показники якості життя, а також підкреслюють можливості молекулярних біомаркерів на шляху до ефективної та доступної терапії.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням