Що в своєму «Західному каноні» Блум написав про Вірджинію Вулф та її тексти. Коротко в тезах

Скажу відверто, що поряд з деякими висловлюваннями Блума хочеться поставити великий знак питання, а ще поряд з деякими думками хотілось би побачити більше аргументації. Важливо зазначити, що текст написано рівно 30 років тому і за цей час в нашому хиткому світі встигло багато чого змінитись. Енівей, текст все ж таки цікавий

(до речі, ці розкопки в контексті читання книги «Орландо» Вулф)

Все, поїхали 

• Блум називає літературну критику Вулф неоднозначною та каже: 

Вважати «Улісса» Джойса катастрофою, а романи Лоуренса позбавленими «справжньої сили, яка робить речі цілісними самі по собі», це не те, чого ми очікуємо від такого ерудованого й проникливого критика, як Вулф

• Блум вважає, що через пів століття після смерті Вулф у неї немає суперниць серед жінокпрозаїків чи критиків

• Блум про «Хвилі» та «Орландо» Вулф

Вулф — лірична письменниця. «Хвилі» — це більше поема в прозі, ніж роман, а «Орландо» найкращий там, де вона значною мірою відмовляється від лінійності оповіді

• За натяками Вулф, якщо читач не погоджується з її тезами, то він є просто нечутливим — це все на думку критика

• Гарольд Блум зазначає, що у тексті «Власна кімната» є протиріччя, та посилається до думки Джона Барта:

Барт пише, що в книзі представлені як феміністична центральна теза (патріархат експлуатує жінок економічно й соціально, щоб підтримати свою неадекватну самооцінку), так і романтична допоміжна антитеза. Вулф пише, що саме цей останній аргумент робить жінок не дзеркалом чоловічого нарцисизму, а «певним оновленням творчої сили, яку може дарувати лише протилежна стать» 

І далі ще Блум багато розмірковує про те, що феміністичні послідовниці Вулф трактують її творчість помилково, а ще говорить, що «феміністичні критики докладають зусиль, щоб вигадати монстрів патріархату», також пише, що батько Вулф не був патріархальним людожерам, яким вона його зображає [whaaat???]

• Релігією Вулф Блум називає патерівський естетизм (тут посилання до письменника Волтера Патера), а саме поклоніння мистецтву

• Критик пише, що любов Вірджинії Вулф до читання була водночас і її справжнім еротичним потягом, і її світським богослов‘ям

• Ось цікаво про «Орландо»

У Вулф є кращі твори, ніж «Орландо», але жоден не став для неї важливішим, ніж цей еротичний гімн задоволенню від безкорисливого читання

Загалом Блум пише, що «Орландо» — це книга про любов до літератури

Ще більше з книги Блума про «Орландо» буде вже для учасників книжкового клубу «З‘їж книгу» з якими ми разом читаємо зазначену книгу. Але на цьому про Вулф ще сьогодні тут не закінчуємо🤍