Дочитала «Лукавства Лока Ламори» до 100-ї сторінки і… мені не пішло. А життя занадто бентежне і коротке, аби читати книжки, які не заходять.

У мене є план на 2025-й — розширити читацьку географію, тому взяла «Місячний краєвид» фінського письменника Міка Валтарі.

Йоелю — 12. І це, на хвилиночку, поважний вік: мама відпускає самого їхати потягом до тітки й дядька, а у власній (!) валізі лежать перші купальні труси!

З анотації припустила, що це буде щось трагічне (і, можливо, так і станеться). Але Йоель ще той шельма! Наприклад, незадоволений якістю обіду, він вирішує скористатися тітчиною побожністю та у вечірні молитви додавати побажання щодо меню. Звісно ж, Бог завжди зважав на молитви хлопчика.