****

Отак воно і я – в зимовому світанні
гаптую ці слова, немов на полотні,
а грудень, знай, кладе ті хрестики останні,
викінчує рушник в морозному півсні .

Химерний той узор: червоним і червоним –
кривавих горобин, калини на снігу,
а десь удалині старі церковні дзвони
в передчутті Різдва описують дугу.

Зоря ще не зійшла. Її штрихи ще пише
на чорному шатрі невидимий голкар,
і нитку ще пряде щось незбагненно вище,
щоб потім, по Різдві, покласти на вівтар.

Чекають на гостей всі стайні і печери,
і навіть на снігу пасуться баранці,
і виглядає світ з найвищої кичери,
коли зійдуться всі початки і кінці.

Отак воно і я. Кладу собі по слові,
доточую свій час в прийдешньому житті,
і жду, коли Дитя народиться з любові
і з’явиться зоря в новому вишитті.

****
Наталія Ковалик

22.12.2021

*Картина Іван Марчук
"Чари місячної ночі"