У цьому році я частенько випадала з каналу й в ті проміжки, коли мене тут не було, трошки встигалося читати. Не так багато, як би мені самій того хотілося, але на дещицю жанрового й цікавого свій час все ж вдавалося виокремлювати. Тому тримайте невеличкий дайджест прочитаного, на яке немає розлогих відгуків 👇
⭐ «Піранезі» Сюзанна Кларк
З перших сторінок книжки мене точив острах, що вона мені не надто сподобається — з «Леді з Ґрейс-Адью» тієї ж авторки якось зовсім не склалося з тієї причини, що всі оповідання звідти видавалися мені дуже поверхневими, а «Піранезі» з першої ж сторіночки занурює тебе в такий унікальний всесвіт, сповнений недомовок і таємниць, що тієї ж самої поверхневості я й боялася. Однак склалося абсолютно протилежне — книжка вмить мене захопила настільки, що відірватися від неї було геть несила. Чарівний баланс між магічним і реальним, правдивим і напівправдивим, красивим і місцями відверто «чорнушним» ідеально наклався на дуже щемкий кінець зі, здавалося б, доволі банальним, але все ще ефектним сенсом. Буду з нетерпінням очікувати на екранізацію від Laika, а самій книзі від мене 4,5/5.
⭐ «Чаклунський світ» Андре Нортон
Абсолютно випадково знайшла цю книжку в бібліотеці й просльозилась від думки, скількох культових фантастів та фантасток колись видавало КСД 🌚 Андре Нортон була першою жінкою, що здобула відзнаку Gandalf Grand Master of Fantasy, тож, зрозуміло, оминути її з мого боку було б гріховно, а «Чаклунський світ» якраз-таки відкриває її популярну серію «Есткарпський цикл».
У мене з романом великої любові не склалося з однієї простої причини: чим більше фентезійних історій я читаю, тим краще розумію, що це просто не моє. Однак мені сподобався антураж (таке собі середньовіччя, в якому то там-сям є певні вкраплення цікавих технологій) й потужне феміністичне спрямування тексту з цікавими й сильними персонажками. Було б чудово, якби хтось цикл перевидав (навіть я б за таких умов сховала всі свої упередження до фентезі й читнула далі), та й загалом, ідеї Нортон мені здаються дуже цікавими, тож в її доробку я ще обов’язково подлубаюся в пошуках чогось, імовірно, більш «твердофантастичного», хоч й сама авторка стверджувала, що вона більше віддає перевагу історично-пригодницьким сюжетам. Від мене 3/5.
⭐ «Чарівник земномор’я» Урсула Ле Ґуїн
Ось тут хочеться щиро заздалегідь вибачитися за все, що я далі напишу, але мені геть не сподобалося 🌚 Для мене ця історія з тих, до яких би ти гарантовано прикипів серцем у дитинстві, однак, перше знайомлячись з твором у дорослому віці, для мене книжка виявилася досить-таки прохідною й звичайною. З огляду на те, що Ле Ґуїн «дала поштовх фентезійному полю», текст дійсно можна назвати потужним і таким, що вражає полем ідей, але для мене він почасти втратив свій чар саме через те, що за своє дитинство я начиталася силу-силенну подібних текстів, тож перу Урсули мене не вдалося вразити от зовсім-зовсім (з цього випливає теорія про мою сильну любов до сай-фаю «бульварного» типу, який мене навпаки чомусь дуже приваблює попри свої очевидні недоліки, — у мене всього-на-всього не було такого чтива у дитинстві!). А якщо підсумовувати, то це надзвичайно динамічна й чарівна історія про життєвих шлях та пригоди одного чаклуна, яка, хоч мені й не сильно сподобалася, все одно мотивує далі знайомитися з творчістю Ле Ґуїн.
🪐 А прямо зараз з жанрового «дожовую» збірку оповідань Брекетт і розпочинаю «Return to Otherness» Каттнера. Ці двоє мене традиційно не підводять, тож, рано чи пізно, чекайте на розлогі відгуки. Ну й, звичайно, діліться, що цікавого читаєте/читали.
⭐ «Піранезі» Сюзанна Кларк
З перших сторінок книжки мене точив острах, що вона мені не надто сподобається — з «Леді з Ґрейс-Адью» тієї ж авторки якось зовсім не склалося з тієї причини, що всі оповідання звідти видавалися мені дуже поверхневими, а «Піранезі» з першої ж сторіночки занурює тебе в такий унікальний всесвіт, сповнений недомовок і таємниць, що тієї ж самої поверхневості я й боялася. Однак склалося абсолютно протилежне — книжка вмить мене захопила настільки, що відірватися від неї було геть несила. Чарівний баланс між магічним і реальним, правдивим і напівправдивим, красивим і місцями відверто «чорнушним» ідеально наклався на дуже щемкий кінець зі, здавалося б, доволі банальним, але все ще ефектним сенсом. Буду з нетерпінням очікувати на екранізацію від Laika, а самій книзі від мене 4,5/5.
⭐ «Чаклунський світ» Андре Нортон
Абсолютно випадково знайшла цю книжку в бібліотеці й просльозилась від думки, скількох культових фантастів та фантасток колись видавало КСД 🌚 Андре Нортон була першою жінкою, що здобула відзнаку Gandalf Grand Master of Fantasy, тож, зрозуміло, оминути її з мого боку було б гріховно, а «Чаклунський світ» якраз-таки відкриває її популярну серію «Есткарпський цикл».
У мене з романом великої любові не склалося з однієї простої причини: чим більше фентезійних історій я читаю, тим краще розумію, що це просто не моє. Однак мені сподобався антураж (таке собі середньовіччя, в якому то там-сям є певні вкраплення цікавих технологій) й потужне феміністичне спрямування тексту з цікавими й сильними персонажками. Було б чудово, якби хтось цикл перевидав (навіть я б за таких умов сховала всі свої упередження до фентезі й читнула далі), та й загалом, ідеї Нортон мені здаються дуже цікавими, тож в її доробку я ще обов’язково подлубаюся в пошуках чогось, імовірно, більш «твердофантастичного», хоч й сама авторка стверджувала, що вона більше віддає перевагу історично-пригодницьким сюжетам. Від мене 3/5.
⭐ «Чарівник земномор’я» Урсула Ле Ґуїн
Ось тут хочеться щиро заздалегідь вибачитися за все, що я далі напишу, але мені геть не сподобалося 🌚 Для мене ця історія з тих, до яких би ти гарантовано прикипів серцем у дитинстві, однак, перше знайомлячись з твором у дорослому віці, для мене книжка виявилася досить-таки прохідною й звичайною. З огляду на те, що Ле Ґуїн «дала поштовх фентезійному полю», текст дійсно можна назвати потужним і таким, що вражає полем ідей, але для мене він почасти втратив свій чар саме через те, що за своє дитинство я начиталася силу-силенну подібних текстів, тож перу Урсули мене не вдалося вразити от зовсім-зовсім (з цього випливає теорія про мою сильну любов до сай-фаю «бульварного» типу, який мене навпаки чомусь дуже приваблює попри свої очевидні недоліки, — у мене всього-на-всього не було такого чтива у дитинстві!). А якщо підсумовувати, то це надзвичайно динамічна й чарівна історія про життєвих шлях та пригоди одного чаклуна, яка, хоч мені й не сильно сподобалася, все одно мотивує далі знайомитися з творчістю Ле Ґуїн.
🪐 А прямо зараз з жанрового «дожовую» збірку оповідань Брекетт і розпочинаю «Return to Otherness» Каттнера. Ці двоє мене традиційно не підводять, тож, рано чи пізно, чекайте на розлогі відгуки. Ну й, звичайно, діліться, що цікавого читаєте/читали.