усі готелі пахнуть однаково.

кожен град,
коли він трапляється,
почуття викликає такі самі,
хоч він застав тебе в школі,
хоч в університеті,
хоч в офісі.
якщо з неба падає лід —
усі йдуть дивитися:
ти,
твої однокласники,
однокурсники
і колеги,
вчителі,
професора
і твій шеф.

жодна праця
нічим не відрізняється
від домашнього завдання.
тільки предмет може бути або улюблений,
або — ні.

памʼятаєш, ти верталась додому
пішки
з додаткових
занять з англійської?
небо було рожевим,
трасою біля Епіцентру летіли машини,
в навушниках були російські пісні.
ти відчуєш це ще раз —
усе так само,
вертаючись трамваєм
з чергової randki.

бо змінюється усе —
спосіб пересування,
колір неба,
мова,
навіть країна.
ти — ні.


22.10.2024р.
ви можете зі мною не погоджуватись, але я вважаю, що усе, що ми проживаємо в дорослому житті — це просто інша версія того, що ми вже прожили в дитинстві (в коментарях буде голосове)