Група 41

🤔Що тішить у новій корупційній справі навколо офісу президента? Те, що знаходяться співробітники, які не виконують протизаконних вказівок.

Не факт, що не хочуть заробити чи не бояться втратити роботу. Просто ризики від участі у тіньових спільних проєктах вони вважають для себе більшими.

Ми вже писали та ще раз закликаємо, не погоджуватися на участь у схемах. Тим більше у наші дні.

Бо кваліфікація та кадрове забезпечення нинішньої команди є гарантією відкриття кримінальних справ без будь-якої допомоги людям у СІЗО.

Яскравим підтвердженням тому є угоди зі слідством друга Че Гевари Василя Володіна та Максима Горбатюка з «Нафтогазу».

Та й заставу на Германа Галущенка, як пишуть, почали збирати, коли він передав на волю, що лямку тягнути за всіх не має наміру.

😕Друге, НАБУ робить важливу справу, але його методи змушують говорити про маніпуляції. Починаєш замислюватися про першопричини та цілі гучних акцій антикорупціонерів.

Приміром, невдало порізали плівки з Іриною Мудрою — й ми добу вважали, що це вона хоче контролювати корупцію, а не її шеф. Важлива деталь, що зʼясувалася після прослуховування другого аудіоальбому від японців.

Цікавий діалог Ірини Романівни з товаришем у справі на цю тему, де вони не можуть домовитися, що робити з хабарниками: очолити їх чи контролювати.

І тут є важлива деталь, що показує рівень мислення Кирила Буданова, якщо це він філософствував до цього з підлеглою щодо корупціонерів, та бізнесменів від політики.

Очолити корупцію — означає стати її частиною. Контролювати — управляти в інтересах держави, залишаючись осторонь від криміналу. 

Поки людина працює на країну, йому дозволяють трошки залишити собі. Коли він сам вирішив, що грошей вже вдосталь та час їх витрачати, тоді починаються арешти: спочатку його друзів, а якщо не зрозумів — то й самого господаря життя.

Але тут головне, щоб не було як у росіян: бюджетні гроші крадуть, а державні проєкти не виконують.

🥰Третє, не розуміємо, що Ірина Мудра робить в цій компанії.

Навіть з цих коротких діалогів склалося враження, що вона виглядає, як відмінниця у колі хуліганів. Намагається здаватися своєю, розповідає якісь історії, що зовсім не цікавлять її бувалих партнерів.

Був відповідальний сектор — створення міжнародного трибуналу у звʼязку з російською агресією, механізм компенсацій, санкційна політика. Вистачило б до пенсії. Треба ж було згадати банківське минуле.

При чому сама ж на плівках розмірковувала, що вже наговорила собі на статтю. Кохання?

А як можна було працювати з Максимом Микитасем, він же, якщо вірити журналістам, Мікі Маус? Чотири справи НАБУ. Публікації у ЗМІ про його допомогу слідству та покази на інших підозрюваних... Кохання. 

😎На останок, зрозуміло, що скандал бʼє по Кирилу Буданову. НАБУ його не викриває, напевно, розраховуючи на певні політичні домовленості. Приміром, не заважати політичним амбіціям Федорова та Залужного, відмовившись від можливого статусу наступника Зеленського.

Натомість є люди з ОП, які точать зуб на Кирила Анатолійовича. У каналі, що його повʼязували чи то з Татаровим, чи то з Єрмаком, вже зʼявилися розшифровки за участю керівника офісу президента. Де вони їх беруть?

Гетманцев просить звільнити Пишного після Мудрої.

Я знаю ціну кожного з цих кроків, бо знаю, скільки місяців переговорів стоїть за одним абзацем підсумкового документа та скільки разів кожен із них міг не відбутися.

Ці інституції належать Україні й мільйонам людей, чиї заяви вже лежать у Реєстрі. Вони не належать посадам і прізвищам. Механізми такого рівня не ламаються від однієї кадрової зміни, але дуже легко втрачають темп. А темп тут вимірюється роками чужого життя. Тому єдине прохання, яке я маю право сьогодні висловити: не дайте цьому напряму зупинитися. Спецтрибунал, компенсації, активи рф - це має рухатися далі, і швидше, ніж рухалося досі.

Дякую колегам із Міністерства юстиції та МЗС, народним депутатам, громадянському суспільству, команді Реєстру збитків у Гаазі, Раді Європи та десяткам людей у столицях партнерів, які роками тягнули цю роботу без публічності й без нагород.

Своє ім'я я захищатиму в правовий спосіб - спокійно й послідовно. А боротьба за те, щоб росія відповіла за все скоєне, триватиме в будь-якому моєму статусі.

росія заплатить за все.

Сьогодні зранку у мене відбулися обшуки, а згодом мені повідомили про підозру та вручили клопотання про запобіжний захід.

Одразу спростую неправду, яка вже шириться мережею: мене ніхто не затримував. Я разом з адвокатами спокійно готуюся до судового засідання.

Слідству я надала повне сприяння та готова відповісти на кожне питання в правовий спосіб. Я не ставлю під сумнів право слідчих робити свою роботу. Підзвітність стосується всіх, включно зі мною. Я надто довго доводила партнерам, що право працює однаково для кожного, щоб тепер робити виняток для себе самої.

Фрагменти розмов, які сьогодні оприлюднюють частинами й поза контекстом, коментуватиму після ознайомлення з матеріалами справи. Соцмережі - це не місце, де встановлюють істину. Разом з адвокатами надам розгорнуту позицію предметно, по суті кожного епізоду.

Сьогодні я подала заяву про звільнення, і захищати своє добре ім’я я буду сама, не переносячи цю боротьбу на державу. Дякую за можливість понад чотири роки працювати над тим, що вважаю справою свого життя, - притягненням росії та її топ керівництва до відповідальності за агресію, відновленням справедливості для нашого народу та відшкодуванням завданих нам збитків.

Ми з нуля побудували юридичну базу безпрецедентної системи відповідальності. Залишався останній, найважливіший і найскладніший крок - ратифікація та запуск.

Уперше в історії під час триваючої війни ми підготували юридичну базу для Спеціального трибуналу щодо злочину агресії. Ми увійшли в цей процес, коли переговори фактично зупинилися й були під загрозою зриву. Ціною значних дипломатичних зусиль знайшли компроміс і за три місяці пройшли шлях від глухого кута до робочої формули, втіленої в Статуті Спецтрибуналу. Минулого року Україна підписала угоду з Радою Європи про його створення. Далі була затримка через бюджетні та безпекові питання розміщення трибуналу - ми їх вирішили, і вже цього року 36 держав і ЄС підписали угоду про Керівний комітет. Рада Європи за підтримки ЄС створила Передову групу, яка вже готує Спецтрибунал до запуску.

Ми розробили і переконали 94 держави підтримати створення міжнародного компенсаційного механізму. Реєстр збитків у Гаазі перетворився з ідеї, в яку ніхто не вірив, на працюючу інституцію: 170 тисяч заяв від людей, які втратили дім, здоров'я, близьких. Відкрито перші категорії збитків для держави й бізнесу. Після двох років складних переговорів Конвенцію про Міжнародну компенсаційну комісію для України підписали 40 держав і ЄС. Перші дев'ять ратифікацій уже є, тепер усе залежить від того, як швидко набереться двадцять п'ять, потрібних для запуску Комісії. За обома інструментами попереду ще багато дипломатичної роботи, щоб парламенти партнерів ратифікували угоди швидко.

Близько трьохсот мільярдів доларів російських суверенних активів заморожено по всьому світу, і донедавна доля значної їх частини кожні півроку залежала від згоди всіх столиць ЄС без винятку. Одного голосу було достатньо, щоб ці гроші повернулися до росії. Після років складних переговорів ЄС перейшов на безстрокове знерухомлення. Ризик розмороження знято як такий. Це рішення вважаю найважливішим технічним результатом усієї цієї роботи, хоч воно не має гучної назви й не потрапляє в заголовки.

Ще раніше з цих активів запрацював перший реальний інструмент: кредити ERA від держав G7 на 50 мільярдів доларів, які обслуговуються й погашаються з надприбутків від знерухомлених російських коштів. За цей кредит платить росія. Український бюджет цього тягаря не несе. Це перший в історії випадок, коли гроші агресора почали працювати на державу, яку він руйнує, ще до будь-якого мирного врегулювання.

До репараційного кредиту ми не дійшли буквально одного кроку. Рішення в грудні не пройшло, але в підсумковому пакеті на 90 мільярдів євро збереглася головна засада, за яку ми билися: Україна повертає ці гроші лише тоді й лише тією мірою, якою росія заплатить репарації. Інструмент вийшов інший - логіка збереглася. Наступний крок уже готовий і лежить на столі. Його треба зробити.

Щось буде

Ми б не розглядали наявність кола менеджерів, повʼязаних роботою на олігархів, як якийсь кримінал. Навряд чи вони досі бережуть вірність Вексельбергу чи Ахметову. Скоріше, роблять бізнес для себе та підтримують тих, з ким заробляти легше. Хотілося б у це вірити.