Минуло два роки. Аудит так і не проведено. Законопроект, який передбачає пошук приміщень, спрямований на все що завгодно, але не пошук вакантних помешкань. З приватним сектором оренди теж нічого не зроблено попри постійне зростання цін, прекарні умови орендарів й дискримінацію. Натомість ініціативи Мінцсоцполітики з проектом постанови про експеримент з компенсацією частини орендної плати ризикують навпаки врегулювати його в інтересах орендодавців - фактично бюджетними коштами гарантуючи їм той рівень доходу, якого їм би хотілося.

Що можна було б робити натомість - створювати соціальні агенції оренди, про які писав ще в 2019-му:
"Використовувати колективні договори оренди для якнайповнішого використання надлишкового житлового фонду в приватній власності. Соціальні агенції оренди домовлятимуться з приватними особами, в яких є у власності житло, щодо оренди на тривалі терміни за нижчу плату в обмін на стабільність орендного доходу протягом цього тривалого терміну. Таке житло можна орендувати особам, які стикаються з будь-якими формами дискримінації на ринку оренди у приватних осіб."

З плюсів - за цей час в окремих місцях відбуваються спроби створити доступне орендне житло у власності громад. Але для його функціонування все ще потрібне адекватне регулювання, яке уможливить сталу економічну модель (беззбитковість та повернення витрат), на яку нам зможуть позичити грошей міжнародні фінансові організації. Про таке регулювання ще якось напишу за нагоди.