Право на житло


Гео и язык канала: Украина, Украинский
Категория: Право


Житлове - це політичне.
Це канал про житло та житлову політику в Україні та поза її межами. Якщо виникли питання https://t.me/indefenseofhousingchat

Связанные каналы  |  Похожие каналы

Гео и язык канала
Украина, Украинский
Категория
Право
Статистика
Фильтр публикаций




Допоміжні матеріали, аби зрозуміліше було про що взагалі мова - звіти за підсумками попередніх симпозіумів та унікальне дослідження системи планування в Україні, яке провела команда (Олександр Анісімов, Марія Смирнова, Євгенія Дулько) адаптувавши міжнародну методологію порівняльного аналізу просторового планування ESPON-COMPASS для нас.

Окрім систематизації загальної інформації про структуру планування, вони опрацювали використання системи на всіх рівнях, та її наповненість інструментів планування, їхню ефективність та властивості. Були також ідентифіковані численні можливості для вдосконалення та реформування - зокрема, у сферах екологічного планування, інтеграції мʼяких інструментів планування і відповідності спроможності органів місцевого самоврядування.


Вже в цю п'ятницю у Львові розпочнеться третій міжнародний симпозіум "Відбудова місця, яке можна назвати домом: Майбутнє просторового планування в Україні".

Симпозіум відбудеться в гібридному форматі (офлайн+онлайн) англійською та українською мовами із синхронним перекладом.
Реєстрація за посиланням.

Якщо ви працюєте з темами просторового планування і розвитку громад, в дослідницькій, освітній або консалтинговій сфері – запрошуємо долучитися до нашої програми, яка розрахована на два дні:

У перший день буде можливість приєднатися до екскурсії районом у Львові під проводом місцевих планувальників та архітекторів. Після цього відбудеться презентація Львівської міської ради щодо планів та напрацювань розробки Концепції інтегрованого розвитку та Комплексного плану. Міська лабораторія ООН-Хабітат організує окрему дискусію про роль міжнародних агенцій і організацій та місцевих експертів у впровадженні та локалізації порядку денного сталого розвитку та викликів на цьому шляху в Україні. День завершиться міжнародною експертною дискусією про сьогодення та майбутнє освіти з просторового планування на основі виступів з Великобританії, Фінляндії, Німеччини та України.

Другий день буде зосереджений на презентаціях дослідниками своєї роботи на сесіях, що будуть насичені інтенсивними дискусіями під головуванням організаторів. З вступною доповіддю Девіда Еверса (PBL Нідерланди) ми зануримося в макроєвропейські процеси урбанізації та просторового управління, за якими Україна повинна уважно стежити у своїй підготовці до вступу в ЄС. Понад 20 планувальників та науковців з усієї Європи підготували дослідження у трьох ключових сферах: управління для відновлення, впровадження та інновації в інструментах планування в Україні та розвиток освіти та знань у просторовому плануванні. На завершення ми запросили представників уряду та парламенту, які прорефлексують набуті знання та обговорять можливі напрямки розвитку політики просторового планування в майбутньому.

Симпозіум організований спільно Центром досліджень землі та житла (Харківська школа архітектури), міською лабораторією ООН-ХАБІТАТ та Департаментом збудованого середовища (Університет Аалто).


Що трохи глибше? (2/2)

Проблеми з житлом не стільки в ріелторах, а в тому, що в нас не врегульовані адекватно базові речі щодо як функціонує сектор оренди: як встановлюється орендна плата та які умови її перегляду? як влаштований захист від виселень та взагалі захист прав? строки договорів та умови їх перегляду, діти/домашні улюбленці, захист від дискримінації тощо тощо. Це так тому, що в парі ‘житло це насамперед дах над головою чи інвестиційний актив?’ в нас максимальний перекос на друге, що в умовах війни, переміщення, втрати дому, роботи, доходів і заощаджень є вироком тим, кому воно потрібне як дах над головою. Але як тільки ви спробуєте порушити ці питання, то ризикуєте почути ‘комуніст’, ‘совок’, ‘хочеш порушувати права’, бо це зачіпає глибші ціннісні речі типу ‘що насправді означає право приватної власності?’ або навіть ‘що є справедливим?’.

Наприклад в Україні так і не вирішили, що є менш ‘справедливим’: обмежити право власників максимізувати прибутки під час війни і за бажання взагалі залишати помешкання порожніми чи залишити людей жити в спортзалах, напівзруйнованому житлі чи взагалі на вулиці або окупацїі? Або наприклад чи є несправедливим накладати на власників квартирну повинність відповідно до закону про правовий режим воєнного стану – особливо якщо наприклад їх помешкання стоять порожніми, а самі вони при цьому живуть безкоштовно в інших європейських країнах?

Під час обох світових воєн в європейських країнах першими рішеннями у сфері житла були замороження орендної плати на довоєнному рівні та впровадження мораторію на виселення. Оскільки такі рішення неминуче зачіпатимуть чиїсь інтереси, то відповідальні за політику в нас як завгодно стараються цього уникати, а натомість шукають в громадах якесь майно під ремонти за гроші донорів й обіцяють якусь перспективу власності, на яку незрозуміло як і чому можуть дати грошей іноземні партнери.

Якщо в інших європейських країнах будують для своїх громадян соціальне орендне житло, то як пояснити, чому для українців вони мають оплатити житло у власність? Якщо в інших європейських країнах докладають зусиль, аби швидко знайти порожнє майно і заселити туди українців, то чому українці не роблять цього в себе? Якщо вони розмістили українців у себе безкоштовно або за доступну для них плату, то чому вони мають ще й давати субсидії нашим орендодавцям, аби ті проявили трохи людяності до своїх співгромадян-біженців?

Ми не зможемо швидко і масштабно розширити пропозицію житла окрім як використаємо все те, що вже наявне. Ми втратили два з половиною роки, усі можливі заощадження переселенців і будь-які натяки до масової солідарності щодо розміщення людей. Пряником була перспектива заробити побільше грошей за цей час без будь-якого регулювання. Якщо орендодавці не вміють в ‘бізнес’ і не спромоглись за 30 місяців знайти собі орендарів, то виходить може їм треба допомогти з цим. Можна наприклад поставити їм умову, що якщо вони не розмістили в себе когось, то буде накладена квартирна повинність за якою вони отримають компенсацію військовими облігаціями, а їх майно буде застраховано. Батогом будуть сотні тисяч сквотерів, які так чи інакше рано чи пізно таки спробують опинитися в цих помешканнях.

В Україні все більше і більше людей стають і залишатимуться орендарями житла. Чим швидше прийде усвідомлення, що багато з них ними й залишаться, а тому не варто ставити себе на місце свого орендодавця, тим більше в нас шансів на адвокацію доступної безпечної оренди житла. Чим більше людей орендує житло, тим гострішою стає потреба регулювання: не можуть мільйони людей жити фактично поза правовим полем і покладатись на чиюсь порядність чи людяність. Як його впровадити? Наприклад для початку спробувати вивчити європейський досвід – на щастя за нас його вже проаналізували, а не покладатись на анекдотичні історії ‘а от там зробили так і сталось так’ і 'такий ринок нічого не поробиш'.


Що на поверхні? (1/2)

Ріелтори – це часто просто зручна ціль, аби виплеснути фрустрацію самим сектором оренди житла загалом. Взаємодія з ними часто відбувається в умовах стресу, коли треба терміново шукати нове помешкання – рідко з власного бажання. Платити незнайомій людині, яку не наймали, та ще й з врахуванням і так великих інших витрат відчувається несправедливим.

Узагальнення шкідливі і думаю, що в багатьох є й хороший досвід такої взаємодії. Одного разу пані наприклад переконувала власника, що ми адекватні й за котів можна просто взяти трохи більшу заставу, а в договорі прописати клінінг чи усунення пошкоджень – для мене було зрозуміло, що людина в цьому випадку на моєму боці. Але здебільшого виходить парадоксальна ситуація: орендарі платять за роботу ріелтора на іншу людину – орендодавця, інтереси якого відстоюють, ревно захищаючи квартиру від дітей/домашніх улюбленців, ‘неплатоспроможних’, надто молодих/старих, ‘не-там-зареєстрованих’ тощо. Взамін ви отримуєте крінж-чат у вайбері із фото нерелевантних оголошень і можливо роздрукований шаблон договору щодо якого вам навіть не кажуть, що він є чинним без усіляких нотаріусів і з ним можна йти до суду відстоювати свої права (ну бо якщо вас виженуть чи незаконно піднімуть вартість і ви з’їдете, то навіть краще – можна буде ще з когось комісію взяти).

Якесь регулювання їх професійної діяльності – в принципі рішення, яке може навіть дозволило б зняти трохи невдоволення сектором оренди, але і його навряд чи хтось буде робити. Це так не тільки через те, що в принципі тоді відповідальні за політику втратять потенційну групу підтримки, яка безкоштовно повторює ‘ну ринок такий нічого з цим не поробиш ціни ростуть’ з аргументацією типу ‘люди кудись їдуть, попит росте/падає’ (ну бо сказати ‘бо ми так сказали і орендодавці так захотіли’ якось не дуже звучить), а й просто тому, що в принципі нема кому цим займатись.


Періодично читаю відголоски якихось дискусій в інтернеті про сектор оренди житла, житлові програми та й взагалі думки про сферу житла. Рівень аргументів поки не дуже росте, але можна порадіти, що люди хоч політизуються: для багатьох стало відкриттям, що їх інтереси та інтереси умовних рантьє, ріелторів чи забудовників насправді не співпадають.

Останні групи все ще апелюють до так званого 'здорового глузду', що регулювання - це погано, але аргументи такі слабкі ('інвестор не прийде', 'будете довго шукати квартиру як в [якась країна з безстроковими договорами та регулюванням плати]', 'податки тільки штовхають ціни вгору' тощо), що вже й не дуже переконливі. Іронічно, що насправді вони всі підтримують регулювання, але не таке, яке буде вигідно пересічній людині, а наприклад таке, як нині, що вигідне їм: щоб ціни можна було підвищувати як завгодно, виставляти які завгодно умови, щоб відповідальності не було, в суд ніхто не ходив, податки можна було не платити, а бажано ще й з бюджету доплачували.

Регулювання сектору оренди житла в приватних осіб та й взагалі існуючого порожнього житла сьогодні - єдине швидке рішення, яке могло б допомогти полегшити життя мільйонів людей. За даними МОМ в липні 2024 "686 000 орендарів-ВПО, які живуть у домогосподарствах, які витрачають на житло понад 70% свого доходу (!), або 1 105 000 ВПО, які орендують житло і проживають у домогосподарствах, що сплачують за житло більше 50% свого доходу." За даними Деполь Україна "майже чверть тих людей, які ночують на вулиці або в притулках, є ВПО". В тому ж звіті є посилання на дані Мінсоцполітики про те, що "станом на 01 січня 2021 р. в центрах обліку бездомних осіб перебувало на обліку 50,5 тис. таких осіб" - це занижені цифри, але все ще дуже дуже багато і страшно подумати скільки їх сьогодні насправді (для порівняння останні європейські дані тут на сторінках 16-17).

Анастасія Боброва нині написала колонку про "жорстокий оптимізм" нинішньої політики, але я думаю, що це погано прихований жорстокий цинізм, коли відповідальні за впровадження регулювання про нього навіть не говорять. Прогресивне оподаткування для орендної нерухомості, безстрокові договори з широкими правами для людей - в тому числі успадкування, регульований розмір орендної плати та чіткі критерії її перегляду, спілки орендарів та омбудсмен з житлових прав - от що могло б стати сходинками на шляху до доступного житла, а не фантазії про якийсь баланс чи раціональність ринку або європейські гроші як субсидії для місцевих забудовників чи орендодавців.


Якщо ви у Чернівцях, то вже завтра починається Український урбаністичний форум 2024. Програма тут, а трохи деталей про неї тут.

Якщо ви у Львові, то в суботу о 16:00 Спілка Орендарів і Орендарок Житла запрошує вас до Палацу Гната Хоткевича на публічну подію, де ви дізнаєтесь про цілі та діяльність організації і зможете до неї долучитись. Там також буде показ фільму "Безпека в оренду", який зняла моя колежанка Віта Шнайдер.


9-11 вересня у Львові відбудеться воркшоп «Здорові і Перспективні Сусідства» у рамках спільного нідерландсько-українського проєкту PANORAMA UKRAINE. Деталі та реєстрація за посиланням.

13-14 вересня у Чернівцях відбудеться Український урбаністичний форум 2024. Наскрізними темами Форуму стануть оновлення житлової політики та розвиток соціального житла в Україні, планування інклюзивного та сталого міського майбутнього, мобільність та розвиток громадського транспорту, перспективи розвитку освіти у сфері міських студій і планування. Деталі та реєстрація за посиланням.


Минуло два роки. Аудит так і не проведено. Законопроект, який передбачає пошук приміщень, спрямований на все що завгодно, але не пошук вакантних помешкань. З приватним сектором оренди теж нічого не зроблено попри постійне зростання цін, прекарні умови орендарів й дискримінацію. Натомість ініціативи Мінцсоцполітики з проектом постанови про експеримент з компенсацією частини орендної плати ризикують навпаки врегулювати його в інтересах орендодавців - фактично бюджетними коштами гарантуючи їм той рівень доходу, якого їм би хотілося.

Що можна було б робити натомість - створювати соціальні агенції оренди, про які писав ще в 2019-му:
"Використовувати колективні договори оренди для якнайповнішого використання надлишкового житлового фонду в приватній власності. Соціальні агенції оренди домовлятимуться з приватними особами, в яких є у власності житло, щодо оренди на тривалі терміни за нижчу плату в обмін на стабільність орендного доходу протягом цього тривалого терміну. Таке житло можна орендувати особам, які стикаються з будь-якими формами дискримінації на ринку оренди у приватних осіб."

З плюсів - за цей час в окремих місцях відбуваються спроби створити доступне орендне житло у власності громад. Але для його функціонування все ще потрібне адекватне регулювання, яке уможливить сталу економічну модель (беззбитковість та повернення витрат), на яку нам зможуть позичити грошей міжнародні фінансові організації. Про таке регулювання ще якось напишу за нагоди.


Розпочалась конференція «Житло для інклюзивного та сталого відновлення».

Українські лідери, представники ЄС та міжнародні партнери зберуться в Києві для новаторської дискусії щодо житлового сектору України. Захід, організований проєктом STARTER, що фінансується ЄС, за підтримки Європейського інвестиційного банку та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, є прикладом співпраці, спрямованої на трансформацію житлового ландшафту України.

Доступні трансляції за українською та англійською за посиланнями:
УКР: https://youtube.com/live/UpMEFeemekw
ENG: https://youtube.com/live/dR3Xxb-cO_g


Кілька тез до попереднього:

1. Місцевий дискурс про житло примітивний і смішний, але страждання реальних людей від того, що вони втратили дім чи зазнали поневірянь в орендованих помешканнях, хостелах й притулках від того не менш прикрі.

2. Девелоперський дискурс роками був: "дайте лише можливість побільше будувати і тоді набудуємо стільки, що усі зможуть собі знайти житло по кишені". Тепер виявляється, що ця формула вже не працює: далеко не усі зможуть придбати собі помешкання, а деяким взагалі відмовляють навіть в мрії про таку перспективу. Очікувано, що якщо довго обіцяти щось (хай навіть не обов'язково здійсненне), а потім припинити, то буде відчуття зради.

3. Теза "ринок вирішить" показала, що без адекватної регуляції в інтересах людей ринок "порішав" сотні тисяч сімей, які зазнали дискримінації, витратили всі заощадження на прихисток, а тепер чекають в кращому випадку на сертифікат, який якщо й буде колись, то незрозуміло що дозволить придбати. За два роки повномасштабного вторгнення не відбулося ніякого балансування попиту та пропозиції: в українських містах все ще залишаються порожніми десятки тисяч порожніх помешкань, власники яких 'чомусь' не покращили ліквідність ринку тим, що поповнили б своїми квартирами пропозицію на ньому. Відсутність попиту на дорогі помешкання 'чомусь' не змусила їх власників шукати балансу й знижувати ціни до 'ринкових'.

4. Зрозуміло, що людям хочеться мати місце, яке можна назвати домом. Через неадекватне регулювання приватного сектору оренди та фактичну відсутність нині альтернативи у вигляді неприбуткового орендного житла у власності громад лише приватна власність на житло може вважатись такою формою володіння, яка гарантує відчуття безпеки.

5. Також зрозуміло, що в нас навряд чи вийде зберегти той рівень приватної власності на житло, який був раніше. Насправді, ми вже з 2014-го року рухаємось від "суспільства власників", бо сотні тисяч переселенців поповнили сектор оренди, а з 2022-го і тим більше. Нинішня ситуація "безпеки від власності" - наслідок політичних рішень (наприклад тримати витрати власників низькими), а не якоїсь "природної" властивості такої форми володіння. Нинішня ситуація, коли майже все житло опинилось у приватній власності - теж наслідок політичного рішення дозволити людям безкоштовно приватизувати помешкання, в будівництво яких були вкладені неймовірні час та ресурси мільйонів людей. Нинішня ситуація, коли окремі люди можуть скуповувати та залишати помешкання порожніми - теж наслідок політичних рішень тримати оподаткування для такого житла вкрай низьким. Все це зміниться: нам таки доведеться переглянути структуру витрат на власність - впроваджувати обов'язкові видатки на капітальні ремонти багатоквартирних будинків у тарифі, переглядати оподаткування майна, а головне - частині власників потрібно буде допомогти й придумати та втілити фінансові механізми, за яких вони збережуть дах над головою, але можна буде відремонтувати й утримувати це житло.

6. Субсидувати приватну власність на житло - аби вона була "дешева" - навряд чи вийде, бо на це в нас насправді не було, нема й не буде грошей. На що вони будуть натомість - на неприбуткове орендне житло у власності громад, яке спершу буде відносно невеликим сектором і гратиме роль "подушки безпеки", а згодом з часом зможе конкурувати із приватним сектором цінами та якістю і таким чином підтягне стандарти в ньому за собою. Безстрокові договори з широкими правами для людей - в тому числі успадкування, регульований розмір орендної плати та чіткі критерії її перегляду, спілки орендарів та омбудсмен з житлових прав - все це може допомогти подолати перекос на користь власності, а головне - дати дах над головою сотнями тисяч людей в осяжній перспективі.

7. Місцевий про-забудовницький дискурс відкидав будь-яке регулювання сфери в обмін на хай навіть примарну перспективу майбутньої дешевої власності для пересічних людей. Якщо він не може тепер запропонувати навіть цієї примарної перспективи, то може варто і про регулювання в інтересах людей поговорити?


Сміюсь із того, що люди в українському твіттері досі пишуть хоттейк аргументи з голови. Могли б натомість послухати курс на прометеусі й мати кращі аргументи для дискусій.


Завтра о 19:00 дискусія Олександра Анісімова та доктора Едвіна Буйтелаара про роль земельної політики в (після)воєнній Україні як презентація звіту за підсумками щорічного симпозіуму "Відбудова місця, яке можна назвати домом".
Реєстрація за посиланням.




Запрошую всіх долучатися до обговорення викликів земельної політики та пошуку спільних рішень для громад та регіонів! Презентуємо другий щорічний звіт "Відбудова місця, яке можна назвати домом" на основі однойменного симпозіуму у Львові.

Поговоримо про те, яким є земельний і “ґрунтовий” вимір відновлення України, а також про:
● Як повʼязане будівництво житла із забезпеченням цілей сталого розвитку?
● Яким є реальний попит на нове житло, у чому особливості різних потреб і можливостей доступу до нього?
● Якими є втрати земельного фонду від війни на Сході та Півдні і які це має наслідки для західних регіонів? У чому особливості законодавчого регулювання аграрних і природоохоронних територій?
● Як громади можуть і мають діяти для забезпечення сталого землекористування?
● У чому полягає ідея регіонального виміру відновлення? Як розуміти та планувати території з різноманітними потребами і викликами?

Приходьте або підключайтеся онлайн! https://forms.gle/MiZenoCy8eXvhNpN9




Завтра (29.02) о 18:30 в укритті ЛНАМ у Львові, а також онлайн відбудеться презентація дослідження системи низькоприбуткового житлового будівництва в Австрії авторства IIBW, та адаптацію закону про житло для спільного блага для України. Реєстрація за посиланням.

Якою є магія доступного некомерційного житла, зокрема в Австрії?
● Будівництво і оренда за собівартістю. Оренда відповідає вартості будівництва, та управління будівлями й є суттєво нижчою за ринкову.
● Реінвестування і договір між поколіннями. Житлові компанії зобовʼязані реінвестувати власні кошти у будівництво нового житла або його реновацію, а не виводити кошти зі сфери житла.
● Податкові пільги і доступ до пільгових кредитів. Житлові компанії не оподатковуються податком на прибуток, бо вони не мають залишкового прибутку. Оскільки вони є низько-ризиковими бізнесами, то користуються пільговими кредитними умовами як від міст, так і банків.
● Ефективне і прозоре управління забезпечене національним аудитом і внутрішніми процедурами контролю.
● Можливість отримання землі в субсидовану оренду від громад. Доступ до землі для будівництва на рівні міст і сіл знижує вартість будівництва, але не виключає конкуренції за якість проектів та просторів.
● Безпечна безстрокова оренда для домогосподарств, з обмеженнями підняття ціни, значно більш приваблива за приватний ринок оренди.


Наступної суботи (11 листопада) у Львові відбудеться щорічний симпозіум "Відбудова місця, яке можна назвати домом" з фокусом на політику землекористування для відновлення. Його організовують команди Нової житлової політики, Центру урбаністичних досліджень RMIT та Харківської школи архітектури.

Земля є унікальним ресурсом, скінченним за своєю природою, але необхідною для нашого повсякденного існування та всіх функцій. Спираючись на звіт PBL "Відбудова місця, яке можна назвати домом", симпозіум збере експертів та політиків, аби обговорити найважливіші питання відновлення:

● Які ключові законодавчі та структурні виклики в земельній політиці для досягнення збалансованого та інклюзивного відновлення будівель і громад?
● Як можна узгодити використання приватних земель із суспільними інтересами та довгостроковими цілями кліматично нейтрального землекористування та забезпечення доступного житла?
● Які інструменти землекористування існують і які слід розробити в громадах для сприяння доступному житлу?
● І, нарешті, якою є роль досліджень та інституцій на національному та місцевому рівнях у цьому питанні?

Програма можна знайти тут.
Реєстрація за посиланням.
Захід пройде наживо у Львові англійською в приміщенні Mariupol Reborn та в оригіналі й з перекладом українською онлайн.


Блискуче есе Олександра Анісімова на e-flux про потребу переосмислення планування, планувальної освіти та виклики, що стоять перед нами на шляху справедливої відбудови. Мені також страшенно подобається фото з обкладинки, де здається, що ніби зараз все перевернеться.

In Ukraine, housing is all too often equated to construction; planning is reduced to the production of a masterplan; and institutions, operating modes, and social processes are limited to the written law. Urban planners, designers, managers, and practitioners in Ukraine largely lack conceptual apparatuses to grasp the politically contested division of responsibility between the state and market in urban development as well as socio-economic relations (e.g., stratification, inequality, access to public goods) in cities.

Discourse today is filled with numbers and answers, but not with values, operational systems, and organizational structures to fill the gap of capacity to recover, both in communities and on the state level. There is also a lack of understanding (or the desire to stay out) of twenty-first-century climatic, energy, sociocultural and economic challenges. As the issue of recovery requires a multi-dimensional approach, experts with synthetic knowledge such as spatial planners should be in charge of organizing various streams of data, needs, and future visions. However, they are nowhere to be seen.

...

But what is important is that most if not all are either poorly understood or completely neglected in education. This, in turn, leads to the reification of simplistic notions and ideas about the nature of cities and endangers that the oft-repeated phrase “building back better” will remain an empty signifier. There is great risk that recovery will fail to consider quality of life, socio-spatial justice, and ecological footprint. Thus, a massive and rapid change is needed. An integrated and systemic approach to spatial planning would reshape the professional field and develop a new generation in an ecosystem of practice that encompasses processes of planning and contracting, higher education and professional associations, and national frameworks and guidelines. The need to reform, therefore, is threefold: new educational programs, new planning institutions, and new demands for quality planning.

We must be willing to stand up to the challenge, and take the risk, for the future of Ukrainian cities and communities is at stake.


Минулого тижня відбувся Український урбаністичний форум "Спільний дім" у Вінниці, організований Cedos. В рамках нього відбувся "Національний круглий стіл про проблеми та перспективи житлової політики", запис якого можна переглянути за посиланнями (за кілька годин має відео має бути в кращій якості). Через обмежену кількість часу, слабку підготовку виступаючих і відсутність якоїсь загальної рамки цієї розмови мені воно здалось схожим більше на серію окремих висловлювань, ніж власне дискусію. Це теж важливо, бо дозволило почути позиції різних сторін, але незрозуміло як і чи пов'язані вони між собою та куди взагалі ми рухаємось.

Скопіюю натомість висновки Олександра Анісімова:

Декілька думок вслід Українському урбаністичного форуму:
- попри нагальність відновлення житла і направду відсутність фінансів для виплат компенсацій, центральні органи влади та ОМС сьогодні не приділяють цьому достатньо уваги щоб дійти рішень на своєму рівні;
- десятки старих проблем (недопроведена реформа управління житлом, жахлива якість і просторова сегрегація нового будівництва, енергетична криза, депопуляція) -- взагалі не обговорюються. Чи то немає кому утримувати тему і зберігати інституційну памʼять, чи просто завжди є щось більш важливе;
- Ми майже не говоримо даними, інституціями і процесами, а філософськими концептами, власним досвідом і мріями. Це велика проблема для фахової дискусії, яка вимагає конкретики, фокусних напрямів думання і роботи.

Показано 20 последних публикаций.