Адвент щоденник мами й психолога, частина 3
І знову я пишу цей щоденник з місця, яке стало для мене звичним в недільні вечори. А саме з теплої кімнати ковзанки «Слайзу». Повз мене, наче фурія, носиться Поліна. Періодично вона підʼїжджає до вікна, притискає свій і без того кирпатенький носик до скла і вимагає, шоб я пильнувала за її катанням.
Катається вона доволі непогано як на мене, про яку в дитинстві тренерка сказала «А Інга на ковзанці була, як корова на льду». Я думаю, що корова на льоду - справжня фігуристка в порівнянні зі мною. Бо я з дитинства маю фобію слизьких поверхонь і просто заклякаю на місці, якщо ноги відчувають, що десь слизько. Але ж на те нам і дані діти, щоб вони були краще нас.
Тож поки Поля намагається крутити тулуби, я розповім вам, як двійко дівчат писали різдвяного листа.
«Дорогий Миколайчику, я була хорошою дівчинкою. Вчилася, трохи тренувалася, слухала маму й допомогала їй, ну іноді їй хамила, з ким не буває. Подаруй мені, будь ласка, ковзани й путівку в табір «Козацька фортеця»- писала одна дівчинка.
«Любий Миколайчику, я була весь рік хорошою дівчинкою, працювала, робила добро людям, надішли мені нормальний графік відключення світла»- писала друга дівчинка.
В підсумку одна з них отримала ковзани й путівку в табір, друга- 8 годин без світла на добу.
Тому що мало бути хорошою дівчинкою, треба ще правильно обирати Санті субпідрядників. У дівчинки з першого кейсу в субпідрядниках були люблячі батьки, у дівчинки номер 2- офігєвше вкрай обленерго. Таким чином, дівчинка намбе ту бігала весь тиждень по добрим людям і шукала, де працює Інтернет, щоб провести консультації.
На цьому тижні з адвента ми виконали всього два завдання. У вівторок я прямо з секції повітряної гімнастики потягла Поліну на різдвяний ярмарок купляти роги Рудольфа. Ми гордовито пройшли в цих рогах по центру міста, вважаючи себе двома оленями. Вдома в Рудольфи було ініційовано ще два члени нашої родини. Фото всих чотирьох Рудольфів ви можете побачити на фото.
«Поля, а які в тебе завтра уроки?»- запитала я доньку в середу. «Література, біологія і фізкультура»- була відповідь. Я сказала донці, шо зараз в освіті рулить міждисциплінарний підхід і запропонувала дружньо проспати школу, а потім подивитися останні серії улюбленої «Гри в кальмара». Тут тобі й література, й біологія, і фізкультура. Поліна сказала, що теж любить міждисциплінарний підхід, і ми прокинулися в 9 годин ранку і додивилися три останні серії. Я зловила себе на думці, що для гравців в кальмара все вирішилося напрочуд швидко за декілька днів, а мені ще більше 10 днів залишилося бігати між світлом і темрявою, доки я не піду на заслужений різдвяний відпочинок.
Але я вірю, що він все ж таки настане, і я висплюся, і подивлюся зранку новорічний фільм, який я любила в дитинстві, і ми з Поліною поїдемо за ялинкою.
(Далі буде)
І знову я пишу цей щоденник з місця, яке стало для мене звичним в недільні вечори. А саме з теплої кімнати ковзанки «Слайзу». Повз мене, наче фурія, носиться Поліна. Періодично вона підʼїжджає до вікна, притискає свій і без того кирпатенький носик до скла і вимагає, шоб я пильнувала за її катанням.
Катається вона доволі непогано як на мене, про яку в дитинстві тренерка сказала «А Інга на ковзанці була, як корова на льду». Я думаю, що корова на льоду - справжня фігуристка в порівнянні зі мною. Бо я з дитинства маю фобію слизьких поверхонь і просто заклякаю на місці, якщо ноги відчувають, що десь слизько. Але ж на те нам і дані діти, щоб вони були краще нас.
Тож поки Поля намагається крутити тулуби, я розповім вам, як двійко дівчат писали різдвяного листа.
«Дорогий Миколайчику, я була хорошою дівчинкою. Вчилася, трохи тренувалася, слухала маму й допомогала їй, ну іноді їй хамила, з ким не буває. Подаруй мені, будь ласка, ковзани й путівку в табір «Козацька фортеця»- писала одна дівчинка.
«Любий Миколайчику, я була весь рік хорошою дівчинкою, працювала, робила добро людям, надішли мені нормальний графік відключення світла»- писала друга дівчинка.
В підсумку одна з них отримала ковзани й путівку в табір, друга- 8 годин без світла на добу.
Тому що мало бути хорошою дівчинкою, треба ще правильно обирати Санті субпідрядників. У дівчинки з першого кейсу в субпідрядниках були люблячі батьки, у дівчинки номер 2- офігєвше вкрай обленерго. Таким чином, дівчинка намбе ту бігала весь тиждень по добрим людям і шукала, де працює Інтернет, щоб провести консультації.
На цьому тижні з адвента ми виконали всього два завдання. У вівторок я прямо з секції повітряної гімнастики потягла Поліну на різдвяний ярмарок купляти роги Рудольфа. Ми гордовито пройшли в цих рогах по центру міста, вважаючи себе двома оленями. Вдома в Рудольфи було ініційовано ще два члени нашої родини. Фото всих чотирьох Рудольфів ви можете побачити на фото.
«Поля, а які в тебе завтра уроки?»- запитала я доньку в середу. «Література, біологія і фізкультура»- була відповідь. Я сказала донці, шо зараз в освіті рулить міждисциплінарний підхід і запропонувала дружньо проспати школу, а потім подивитися останні серії улюбленої «Гри в кальмара». Тут тобі й література, й біологія, і фізкультура. Поліна сказала, що теж любить міждисциплінарний підхід, і ми прокинулися в 9 годин ранку і додивилися три останні серії. Я зловила себе на думці, що для гравців в кальмара все вирішилося напрочуд швидко за декілька днів, а мені ще більше 10 днів залишилося бігати між світлом і темрявою, доки я не піду на заслужений різдвяний відпочинок.
Але я вірю, що він все ж таки настане, і я висплюся, і подивлюся зранку новорічний фільм, який я любила в дитинстві, і ми з Поліною поїдемо за ялинкою.
(Далі буде)