​​Весь прикол у тому, що злісні ухилянти — себто люди, якім просто не щастить отримати повістку — переважно тримають свою думку при собі або у вузькому колі близьких людей. Бо військові вважаються фундаментом сучасного українського суспільства, а ЗСУ це вже популярний культ.

Для багатьох українські солдати це мало не космодесант із Warhammer 40k. І відкрито сваритися з ними крім ворогів і колаборантів можуть лише, скажімо так, блаженні люди. Війна змінює не тільки військових, а й решту суспільства, що стає сильнішим і дедалі радикальнішим.

Власне, ухилянти не мобілізуються в основному через страх. І багатьом із них дуже соромно за це. Звинувачувати в чомусь українську оборону — останнє, що може спадати на думку більшості українського суспільства. Ніякого громадського конфлікту щодо оборони не існує.

Тож коли ви бачите в інтернетах якусь тотальну зраду, перед вами або малограмотні безумці, або російська інформаційно-психологічна атака. За безумців можна не хвилюватися, вони точно не розпалять антиурядове повстання й не підпишуть капітуляцію.

Хвилюватися варто за ворожі потуги — росіянам дуже хочеться, щоб ми реагували на їхню маячню в соцмережах. Такі дописи потрібно просто одразу репортити, а їх авторів — банити, незалежно від того, пишуть це вороги від імені пересічних українців чи якісь нещасні безумці.

Росіяни отруюють наш інформаційний простір для саме того, щоб ми, засмутилися, зневірилися й гірше воювали або працювали через прочитання скажених дискусій про «бусифікацію» або участь у них. Старе правило про шкоду дискусій з тролями діє і тут. Нехай токсичні хвилі російських інформаційних атак розбиіаються об скелі кіберпростору, ане об нашу мораль.

@penultimate_resort