Меморіал.ua

@memorial_ukraine

Гео и язык канала: Украина, Украинский

Категория: Другое

Розповідаємо про полеглих героїв та цивільних українців, яких вбила Росія.
🔻Є запитання? Звертайтесь @Memorial_of_Heroes_bot
🔻 Підтримати платформу: https://memorial.ua/donate

Связанные каналы | Похожие каналы

Гео и язык канала

Украина, Украинский

Категория

Другое

Статистика

Избранное

Фильтр публикаций

Скрывать удаленные

Скрывать репосты

Меморіал.ua

24 Aug, 09:10

00:59

Видео недоступно для предпросмотра

Смотреть в Telegram

🇺🇦Україна відзначає 35-й День Незалежності.

Завдяки кожному, хто став до війська і вірно служить своїй країні. Завдяки усім, хто уже в небесному строю 🛡️

Памʼятаймо ціну.

222 0 10 44

🕯9:00 – хвилина мовчання

33-річний старший солдат Віталій Спіжовий, псевдо Спіж, поліг 12 вересня 2025 року в селі Дорожнє Донецької області внаслідок підриву на ворожій міні.

Народився Віталій в селі Григорівка на Черкащині. Закінчив Ржищівський професійний ліцей, де опанував фах слюсаря-водія. Працював на пункті переробки вторсировини та металообробки. На дозвіллі любив рибалити.

З 2023 року захищав Батьківщину в складі Національної гвардії України. Був стрільцем-зенітником у 4-тій Бригаді оперативного призначення "Рубіж". Спочатку служив у Чорнобильській зоні відчуження, де воїни забезпечували охорону стратегічних об’єктів. Згодом виконував бойові завдання на Сіверському та Покровському напрямках Донеччини.

«У колі друзів Віталій був душею компанії. Був добрим і мужнім, ніколи не боявся труднощів. Завжди сумлінно виконував свою роботу, колеги поважали його за доброту, щирість і вміння підтримати в будь-якій ситуації», – сказала сестра Леся.

Поховали захисника у рідному селі.

497 1 6 37

Меморіал.ua

23 Aug, 19:01

Олександрові Шинко було 35 років. Працював на хлібозаводі. Останнім часом займався пасажирськими перевезеннями, зокрема підвозив жителів рідного селища до районного центру. На дозвіллі цікавився електротехнікою.

Самостійно виховував двох синів. Його поважали односельці, чоловік нікому не відмовляв у допомозі. Мав чудові стосунки з рідними, зокрема своєю бабусею, за яку дуже переживав. У 2024-му познайомився з Аліною Макухою, з якою невдовзі створив сім'ю.

«Ми разом ходили за покупками, разом готували, відпочивали. Саша казав, що добре розуміє жінок, яким випадає доля самим виховувати діток, знає, наскільки це важка праця і як для них важлива підтримка. Неймовірно добрим та чуйним він був…», – сказала дружина Аліна Макуха.

Життя Олександра відібрала російська армія 22 червня 2026 року, вдаривши по приватному будинку в селищі Зноб-Новгородське на Сумщині. Поряд не стало його старшого сина і бабусі дружини. Молодший син, дружина та її донька вижили того ранку. А 5 серпня серце доньки зупинилося в лікарні.

355 0 3 41

Меморіал.ua

23 Aug, 10:04

Для когось український прапор ставав частиною бойового шляху, для когось – особистою памʼяттю, яку зберігають після загибелі близької людини. Його підіймали над звільненими містами, брали із собою на позиції, передавали рідним і встановлювали на місцях вшанування.

У цьому дописі зібрали кілька історій українських прапорів, повʼязаних із життям і памʼяттю про полеглих захисників.

364 0 4 28

Меморіал.ua

23 Aug, 08:59

🕯9:00 – хвилина мовчання

35-річний старший солдат Віталій Романенко на псевдо Ром поліг 30 жовтня 2025 року біля села Степове Запорізької області під час стрілецького бою.

Віталій народився в селі Яроповичі на Житомирщині. Жив у місті Андрушівка Бердичівського району. Після служби в армії отримав водійське посвідчення. Працював у службі таксі, згодом – на хлібозаводі, де перевозив хлібобулочні вироби.

Був дуже працьовитим і допомагав людям: клав плитку, займався сантехнікою та будівельними роботами, робив лавки, стільці та інші речі. Також захоплювався автомобілями та ремонтував їх. На дозвіллі любив рибалити.

Під час повномасштабної війни служив у 115-ій окремій бригаді Сил територіальної оборони ЗСУ, де тимчасово виконував обов’язки кулеметника.

«Він був дуже світлою, доброю і щирою людиною. Завжди дбав про сім’ю, любив своїх дітей і робив усе, щоб ми були щасливі. Ніколи не сидів без діла, мав золоті руки», – написала дружина Наталія.

Поховали захисника в місті Андрушівка на Житомирщині.

1.1k 1 5 50

Меморіал.ua

22 Aug, 19:01

Зінаїді Гадаловій було 73 роки. Вона народилася в місті Середина-Буда Сумської області. Мала хист до математики. Здобула середню спеціальну освіту. Багато років працювала у відділенні Укрпошти: сортувала листи, розносила пенсії; згодом перейшла на роботу на ринок – продавала та прибирала.

На дозвіллі любила поратися на городі, збирати полуницю, робити консервації.

«Бабуся була чудовою, доброю та світлою людиною. Вона виховала нас із братом, оскільки мама багато працювала. У молодші роки ходила сусідам допомагати на городі, прополоти, наприклад. Вона могла останнє віддати», – каже внучка Аліна Макуха.

Життя Зінаїди Гадалової відібрала російська армія вранці 22 червня 2026 року. Ворог ударив по приватному будинку в селищі Зноб-Новгородське на Сумщині. Поряд не стало чоловіка та сина її онуки Аліни. А 5 серпня в лікарні Києва від померла правнучка Олександра.

У Зінаїди Гадалової залишилися донька, четверо онуків та двоє правнуків.

427 0 3 48

Меморіал.ua

22 Aug, 08:59

🕯9:00 – хвилина мовчання

Матрос Микола Челнаков загинув 19 грудня 2022 року у російському полоні в місті Ковров Володимирської області РФ. Воїну назавжди 30 років.

Микола народився в Миколаєві. Закінчив приватний ліцей «Гіпаніс». Вищу освіту здобув у Національному університеті кораблебудування імені адмірала Макарова. Після навчання займався аналітикою комп’ютерних систем.

«На роботі син вирізнявся розумом, вихованістю та відповідальним ставленням до справи. Захоплювався філософією та музикою, постійно прагнув пізнавати нове й розвиватися», – розповіла мама Лариса.

У червні 2020 року Микола долучився до Збройних Сил України. Служив у 36 окрема бригада морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. Своє рішення рідним пояснював так: «Я маю захищати свою країну».

З початком повномасштабного вторгнення Микола захищав Маріуполь. У квітні 2022 року потрапив у російський полон, а 19 грудня загинув у виправній колонії після катувань.

Воїна поховали на Корабельному кладовищі в Миколаєві.

1.3k 1 7 67

Меморіал.ua

21 Aug, 19:01

41-річна Ольга Карпук загинула 14 травня 2026-го в Києві внаслідок влучання в під'їзд її будинку російської ракети. Той обстріл забрав життя 24 людей.

Ольга народилася в Ковелі на Волині. З дитинства любила читати, багато над собою працювала. Була головою учнівської молоді школи, старостою класу. Здобула фах маркетологині у Львівській комерційній академії, яку закінчила червоним дипломом.

Зі шкільних років мріяла про Київ. І незабаром після здобуття диплому переїхала туди. Протягом 10 років працювала в одній із іноземних компаній, очолювала відділ маркетингу. Останніми роками була на такій посаді в ЖК Greenville.

«Донька завжди була в колі друзів, організовувала вечори, поїздки. В кар'єрі досягла всього, про що мріяла. Мала багато планів. Хотіла подорожувати. Мріяла красиво відзначити в цьому році спершу мої 70 років, потім – наше з чоловіком золоте весілля. Вона була нам великою опорою», – розповіла мама Надія.

В Ольги Карпук залишилися батьки, брат і племінник.

481 0 4 51

Меморіал.ua

21 Aug, 18:53

Оновлення: Кількість загиблих зросла до 14, поранено 121 людину

У Кривому Розі російська атака забрала життя 6 людей.

91 людина отримала поранення, серед постраждалих – діти, повідомили у Дніпропетровській ОВА.

Російські ударні дрони атакували торговельний центр у дві хвилі, повідомив Володимир Зеленський. Приблизно через пів години після першого влучання та початку пожежі стався повторний удар по рятувальниках.

🔹Платформа пам’яті Меморіал прагне розповісти про кожного, кого вбила російська армія. Якщо ви знаєте історії цих людей, напишіть нам:

📲 098 379 2169
📧info@memorial.ua
▫️або заповніть гугл-форму: https://bit.ly/3CMEmHS

421 0 2 26

Меморіал.ua

21 Aug, 18:31

У Житомирі 21 серпня попрощалися з трьома поліцейськими, які загинули внаслідок російської атаки.

19 серпня армія РФ двічі вдарила по будівлі Головного управління Нацполіції на Житомирщині. На місці загинули капітан поліції Артем Зубчук та підполковник поліції Юлія Євдокимова.

Поліцейська Світлана Савченко отримала тяжкі поранення. Вона померла у лікарні 20 серпня.

Світла пам'ять загиблим правоохоронцями🕯

463 0 4 46

Меморіал.ua

21 Aug, 08:59

🕯9:00 – хвилина мовчання

Молодший сержант Вячеслав Сумін, псевдо Малий, поліг 20 березня 2026 року біля села Зелене Донецької області внаслідок влучання ворожого дрона в автомобіль. Захисникові навіки 32.

Вячеслав народився в селі Литвинівка на Київщині. Закінчив Катюжанський професійний ліцей (раніше – професійно-технічне училище), де опанував фах водія. Працював за спеціальністю на різних підприємствах. Захоплювався автомобілями та швидкістю.

На початку повномасштабного вторгнення, у квітні 2022 року, став до лав Збройних Сил України. Виконував завдання переважно на східному напрямку. У 2025 році перевівся до 429-го окремого полку безпілотних систем «АХІЛЛЕС» (зараз – Ахіллес - 429 окрема бригада безпілотних систем). Воював на Куп'янському та Покровському напрямках.

«Ти назавжди в моєму серці. Кохаю крізь світи», – написала дружина Ольга.

Поховали захисника в рідному селі.

5.1k 2 7 60

Меморіал.ua

20 Aug, 19:01

Вадим Єрофеєнко був керівником фермерського господарства, відповідальним і доброчесним. У 2026-му жнива в його рідній Дніпровщині – дуже тяжкі, багато полів стали лінією зіткнення, люди ризикують життям, щоби виростити і зібрати врожай, кажуть рідні Вадима.

Чоловік народився в селі Всесвятське.Наприкінці 1990-х – початку 2000-х став одним із перших фермерів у громаді.

«Мій дядько був людиною, на яку завжди можна було покластися, опорою для родини та працівників. Добрий, чуйний, справжній оптиміст, який умів підтримати й подарувати віру в те, що все буде добре. Про його оптимізм і віру в майбутнє свідчить те, що він без вагань посіяв озимину під урожай 2026 року. Але зібрати її всю вже не судилося…», – зазначила племінниця Анастасія.

48-річний Вадим Єрофеєнко загинув 3 серпня 2026 року від російського дрона під час збору озимої пшениці поблизу села Володимирівка на Дніпровщині. Російський ударний безпілотник влучив у комбайн, яким він працював. Машина спалахнула, Вадим загинув на місці.

522 0 4 59

Меморіал.ua

20 Aug, 12:37

21-річний морський піхотинець Євген Мінженер загинув біля Павлограда на Дніпропетровщині. Про це стало відомо 18 серпня. Він служив у 38-й окремій бригаді морської піхоти імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Євген народився на Херсонщині, підлітком переїхав до Туреччини. У 18 років він повернувся до України, щоб долучитися до війська. Навесні 2025 року Євген Мінженер отримав поранення внаслідок удару російського БПЛА та втратив ногу.

У центрі UNBROKEN, де Євген проходив реабілітацію та протезування, його згадують як щирого, доброго, активного та відкритого до нового.

Після відновлення Євген повернувся у стрій.