Олександрові Шинко було 35 років. Працював на хлібозаводі. Останнім часом займався пасажирськими перевезеннями, зокрема підвозив жителів рідного селища до районного центру. На дозвіллі цікавився електротехнікою.

Самостійно виховував двох синів. Його поважали односельці, чоловік нікому не відмовляв у допомозі. Мав чудові стосунки з рідними, зокрема своєю бабусею, за яку дуже переживав. У 2024-му познайомився з Аліною Макухою, з якою невдовзі створив сім'ю.

«Ми разом ходили за покупками, разом готували, відпочивали. Саша казав, що добре розуміє жінок, яким випадає доля самим виховувати діток, знає, наскільки це важка праця і як для них важлива підтримка. Неймовірно добрим та чуйним він був…», – сказала дружина Аліна Макуха.

Життя Олександра відібрала російська армія 22 червня 2026 року, вдаривши по приватному будинку в селищі Зноб-Новгородське на Сумщині. Поряд не стало його старшого сина і бабусі дружини. Молодший син, дружина та її донька вижили того ранку. А 5 серпня серце доньки зупинилося в лікарні.