Розчаруватись в собі і не шкодувати про це?
Одного разу я сильно в собі розчарувався. Я працював над одним дуже крутим проєктом. У мене були грандіозні плани і не менш грандіозне уявлення про те, як усе має вийти.
Але потім усе якось пішло не так. Я витрачав багато сил, енергії, часу, проте відчуття було, що все даремно. Потім ще додалися непорозуміння в команді та конфлікти. Отже, я перебував в розгубленості.
⠀
Мене вчили йти до кінця. До результату. За будь-яку ціну. І якщо цей результат не траплявся, значить треба було більше старатися і більше викладатися.
«Боротися і шукати, знайти і не здаватися». "Здатися" асоціювалося завжди з поразкою. А поразка - це ознака слабкості та некомпетентності.
⠀
Зараз я розумію, що здатися - це необов'язково про програш. Іноді здатися - це про те, щоб прийняти і відпустити ситуацію. Визнати межі своїх можливостей, свої обмеження, поглянути чесно на тих людей, які поруч, переглянути свої бажання і цілі. Чи справді вони варті того, щоб заради них старатись.
⠀
Здатися - це не обов'язково про втрату. Це і про набуття. Коли натомість втраченої перемоги здобуваєш свободу. Свободу більше не контролювати, не залежати, не вимотуватися, не терпіти токсичних людей. Та й взагалі не терпіти.
⠀
Коротше, я здався. Вирішив, що більше так не хочу і навіть згоден визнати поразку. І ось тут на мене накинулось розчарування. Адже я вважав себе сильним, а сильні не здаються. Вмирають, але не здаються. А я здався, але як не дивно, світ не обвалився, і я не обвалився. Я живий.
⠀
І тут я зрозумів, що більше, ніж сильним я хочу бути живим. Не зображати життя, а жити. Жити без боротьби, не виправдовуючи нічиїх очікувань, нічого нікому не доводячи (навіть собі).
Моє життя не може складатися виключно з перемог і прекрасних вчинків. У ньому є місце всьому, зокрема невдачам і слабкостям. Але від цього воно не стає менш цінним.
mental mentality
Одного разу я сильно в собі розчарувався. Я працював над одним дуже крутим проєктом. У мене були грандіозні плани і не менш грандіозне уявлення про те, як усе має вийти.
Але потім усе якось пішло не так. Я витрачав багато сил, енергії, часу, проте відчуття було, що все даремно. Потім ще додалися непорозуміння в команді та конфлікти. Отже, я перебував в розгубленості.
⠀
Мене вчили йти до кінця. До результату. За будь-яку ціну. І якщо цей результат не траплявся, значить треба було більше старатися і більше викладатися.
«Боротися і шукати, знайти і не здаватися». "Здатися" асоціювалося завжди з поразкою. А поразка - це ознака слабкості та некомпетентності.
⠀
Зараз я розумію, що здатися - це необов'язково про програш. Іноді здатися - це про те, щоб прийняти і відпустити ситуацію. Визнати межі своїх можливостей, свої обмеження, поглянути чесно на тих людей, які поруч, переглянути свої бажання і цілі. Чи справді вони варті того, щоб заради них старатись.
⠀
Здатися - це не обов'язково про втрату. Це і про набуття. Коли натомість втраченої перемоги здобуваєш свободу. Свободу більше не контролювати, не залежати, не вимотуватися, не терпіти токсичних людей. Та й взагалі не терпіти.
⠀
Коротше, я здався. Вирішив, що більше так не хочу і навіть згоден визнати поразку. І ось тут на мене накинулось розчарування. Адже я вважав себе сильним, а сильні не здаються. Вмирають, але не здаються. А я здався, але як не дивно, світ не обвалився, і я не обвалився. Я живий.
⠀
І тут я зрозумів, що більше, ніж сильним я хочу бути живим. Не зображати життя, а жити. Жити без боротьби, не виправдовуючи нічиїх очікувань, нічого нікому не доводячи (навіть собі).
Моє життя не може складатися виключно з перемог і прекрасних вчинків. У ньому є місце всьому, зокрема невдачам і слабкостям. Але від цього воно не стає менш цінним.
mental mentality