я жодного разу з моменту загибелі свого брата, друга дитинства, однокласника, односельчанина не писав нічого про щось... хоча би щось, якісь емоції...

сьогодні Ярему — 24. зараз лише думаю про те, що жодного Ярема після нього я не зустрічав, але зараз не про те.

це людина, яка навчила мене жити, він був мені старшим братом і його смерть розбила мене найбільше... частинка мене загинула назавжди... я просто хочу, щоб ви пам'ятали його, так як пам'ятаю я.

він був неймовірним. знав всі гриби, міг ходити багато гуляти, знав багато про тварин і рослин, можна сказати, що він вчив мене виживати в дикій природі.

і сьогодні будучи на його могилі я ніяк не міг уявити, що колись день народження буде таким, я стою з сраним енергетиком і снікерсом і ставлю на сиру землю біля хреста, бо він це любив.

для прикладу можу розказати про день народження Ярема пару років назад де ми вписали в себе 13 літрів вина (на 3) і я босим йшов по снігах Вінниці додому (кілометр так точно).

це не твір, це не пост — це просто мої емоції з голови одразу сюди, тому тут немає ніякої послідовності. вибачте.

просто, з днем народження. нам треба зустрітись... мінімум, ще раз.😞🧡

п.с. Ярема Перевозняк (раніше Гриненчук) — загинув від прямого попадання дрону (здається) русні