Читала думку про те, що на кордонах колапс, тому що жінки повезли на свята своїх дітей з України до батьків - ухилянтів.

Хз, як це можна визначити за зовнішнім виглядом :) Бо про нас теж напевно так подумали, у машині жінка з трьома дітьми. Ну або дві жінки, якщо старшу не вважати дитиною.

По них же не видно, що у Марії чоловік і свекор воюють, у Оксани тато на війні з лютого 22го, у Марка тато воював і був поранений. Одна я серед них цивільний піджак.

Кордон у Смільниці пройшли за 5 годин, і потім іще дві години лісами з тої Смільниці виїжджали. До Кракова прибилися уже потемки, житло, яке мені забронювали, виявилося недоступним. Чортихаючись, потемки букнули якусь luxury and bright apartment (це воно так називається) - прокурене гніздо на горищі, у якому не лише розетки, а і вікна у руках залишаються. Я серйозно,на мене рама віконна випала.

Пішла у неділю увечері купити щось поїсти, знайшла працюючу бєдронку - це що, вони нарешті здалися під натиском українців? Телефон розрядився, заблукала у середмісті. Мене знайшли діти, які вирушили на пошуки мами. Реально, дочка знайшла на вулиці і розвернула у бік квартири :) бо я активно топала у протилежному напрямку.

Описую це все, і самій смішно з того, що я взагалі не хвилююся. Дорожні пригоди такі милі порівняно з проблемами, які лишилися вдома.