У періоди «стабільності», тобто коли крива розвитку (або деградації) цивілізації близька до горизонталі, будь-яка яскрава індивідуальність може довго існувати у свого роду латентному стані, поки контраст між прагненням до здійснення шляху та навколишнім безкрайнім болотом не призведе до вибухового прояву індивідуальної волі, що для сучасного обивателя, тобто людської більшості, яка не зуміла скористатися початком життя для усвідомлення свого призначення, виглядає трагедією, безумством, або небезпечним порушенням «суспільних норм»: так комівояжери стають художниками, бухгалтери – поетами, а інженери – алхіміками.