"Пиздь як митець" - як треба, і як не варто =)
Сьогодні я хочу поговорити про те, як люди, які пишуть і створюють контент "надихаються" на це, незграбно спиздивши його у інших авторів ;)
Ну буває таке, що сидиш і просто не знаєш, про що писати.
І це нормально!
У кожного автора трапляються моменти, коли ідей ніби немає взагалі. Тут на допомогу приходить чужий контент. Бо сидиш, скролиш собі стрічечку, а тут фігак - щось цікаве!
Натхнення від інших як ковток свіжого повітря, коли мозок заблокований. Це зараз без сарказму, адже дійсно допомагає. Але важливо розуміти, що надихатися й копіювати це різні речі.
Якщо дивитися на оце "надихатися" з прагматичної точки зору, то це корисно.
Бо ти вчишся бачити, як інші подають і продають свої думки, розумієш їхні стилі, підходи.
Це свого роду тренування: ти пробуєш різне й розширюєш свої особисті навички та можливості.
Але ключове тут - вносити щось своє. Якщо ти просто переписуєш чужий текст чи навіть пропускаєш його через ChatGPT без змін, це не творчість, а лінива калька)
А ще, до речі, не вказувати автора, який тебе надихнув - це прямий шлях втратити довіру аудиторії, бо люди не тупі. Ще і відносини з тим самим автором можна зіпсувати ;)
З іншого боку, якщо ти використовуєш чиюсь думку як основу, розвиваєш її через свій досвід, додаєш власні приклади чи контекст, це вже зовсім інша справа.
І знаєте, що класно? Якщо ти ще й згадаєш автора чи затегаєш його, це виглядає як така собі колаборація. І в результаті ти можеш навіть отримати нову аудиторію (бо при тезі ваш допис висвічується у частини аудиторії тієї людини яку ви тегаєте, і йой бо це ж халявний трафік)
Так що "надихатися"(в лапках, ага) це окей, але тільки тоді, коли ти додаєш себе в цю історію.
А щоб завершити думку "не будьте поганцями, не піздіть контент" - знаєте що відбувається, коли ви постійно берете чужі ідеї, але не додаєте нічого свого? У вас просто зникає власний голос, власна автентичність.
Ви починаєте звучати як салат з чужих думок. Люди не розуміють, хто ви насправді, що вас хвилює, де ваше бачення. Ваш контент стає таким... пустим, він втрачає усю особистість і емоції. І аудиторія це бачить. І з часом просто йде. А ви так нічому й не навчились.
А ще автори, в яких ви "надихалися", можуть це помітити. І як наслідок, замість потенційних колаборацій чи підтримки ви отримаєте дулю з маком. Бо хто захоче співпрацювати з кимось, хто не здатен навіть чесно вказати джерело? У гіршому випадку це може перерости в якийсь публічний негатив, а це рідко буває корисним.
І на останок, 3 правила, щоб надихатись як митець, але екологічно ;)
1) Надихайся, але не копіюй
2) Додавай себе і копай вглиб свого досвіду
3) Тегай і дякуй автору
P.S. наштовхнуло на цю тему різкий спайк (за останні декілька місяців) прикладів коли мною хтось надихається не екологічно, від дописів до створення своїх курсів і інтенсивів =)
Сьогодні я хочу поговорити про те, як люди, які пишуть і створюють контент "надихаються" на це, незграбно спиздивши його у інших авторів ;)
Ну буває таке, що сидиш і просто не знаєш, про що писати.
І це нормально!
У кожного автора трапляються моменти, коли ідей ніби немає взагалі. Тут на допомогу приходить чужий контент. Бо сидиш, скролиш собі стрічечку, а тут фігак - щось цікаве!
Натхнення від інших як ковток свіжого повітря, коли мозок заблокований. Це зараз без сарказму, адже дійсно допомагає. Але важливо розуміти, що надихатися й копіювати це різні речі.
Якщо дивитися на оце "надихатися" з прагматичної точки зору, то це корисно.
Бо ти вчишся бачити, як інші подають і продають свої думки, розумієш їхні стилі, підходи.
Це свого роду тренування: ти пробуєш різне й розширюєш свої особисті навички та можливості.
Але ключове тут - вносити щось своє. Якщо ти просто переписуєш чужий текст чи навіть пропускаєш його через ChatGPT без змін, це не творчість, а лінива калька)
А ще, до речі, не вказувати автора, який тебе надихнув - це прямий шлях втратити довіру аудиторії, бо люди не тупі. Ще і відносини з тим самим автором можна зіпсувати ;)
З іншого боку, якщо ти використовуєш чиюсь думку як основу, розвиваєш її через свій досвід, додаєш власні приклади чи контекст, це вже зовсім інша справа.
І знаєте, що класно? Якщо ти ще й згадаєш автора чи затегаєш його, це виглядає як така собі колаборація. І в результаті ти можеш навіть отримати нову аудиторію (бо при тезі ваш допис висвічується у частини аудиторії тієї людини яку ви тегаєте, і йой бо це ж халявний трафік)
Так що "надихатися"(в лапках, ага) це окей, але тільки тоді, коли ти додаєш себе в цю історію.
А щоб завершити думку "не будьте поганцями, не піздіть контент" - знаєте що відбувається, коли ви постійно берете чужі ідеї, але не додаєте нічого свого? У вас просто зникає власний голос, власна автентичність.
Ви починаєте звучати як салат з чужих думок. Люди не розуміють, хто ви насправді, що вас хвилює, де ваше бачення. Ваш контент стає таким... пустим, він втрачає усю особистість і емоції. І аудиторія це бачить. І з часом просто йде. А ви так нічому й не навчились.
А ще автори, в яких ви "надихалися", можуть це помітити. І як наслідок, замість потенційних колаборацій чи підтримки ви отримаєте дулю з маком. Бо хто захоче співпрацювати з кимось, хто не здатен навіть чесно вказати джерело? У гіршому випадку це може перерости в якийсь публічний негатив, а це рідко буває корисним.
І на останок, 3 правила, щоб надихатись як митець, але екологічно ;)
1) Надихайся, але не копіюй
2) Додавай себе і копай вглиб свого досвіду
3) Тегай і дякуй автору
P.S. наштовхнуло на цю тему різкий спайк (за останні декілька місяців) прикладів коли мною хтось надихається не екологічно, від дописів до створення своїх курсів і інтенсивів =)