У нас дуже погана та складна робота в емоційному та психологічному стані. Бо один з напрямків роботи центру - допідготовка людей які зайшли з окопів і які туди повертаються. Легко сказати з високої трибуни про те що "головна цінність, це життя солдата", але дуже складно реалізувати в реальному житті. Бо це не тільки про стратегічні та оперативні рішенні на ЛБЗ. Це в першу чергу про підготовку та про відношення до солдата як до людини.
В 151НЦ, одна з самих високих швидкостей впровадження змін до навчального процесу. Адаптація до вимог фронту. Тому що ми постійно в "темі". Частина людей на задачах. І постійний фідбек від тих хто в нас навчався. І оце дуже складно. Бо в нас особистий контакт і особисте залучення. Кожного бійця, ми взнаємо за час підготовки. Ми кожного з них пропускаємо через себе. Ми знаємо про всі втрати. Ми знаємо де і кому наша підготовка зберегла життя.
А ще ми знаємо що всі нові зміни, це висновки зроблені після поранення або загибелі тих, кого ми готували. Ми знаємо імена і пам'ятаємо в обличчя майже всіх хто загинув. Це дуже складно. В тилових навчальних центрах, є запобіжник у вигляді - відучив, відправив, забув. Оновлення програми приходять (якщо приходять) дуже довго, через всю вертикаль від людей які не мають ніякого відношення до людей, на досвіді яких ці оновлення треба робити. В нас інакше. Тому ми, як би не пафосно це звучало і реалізуємо ті слова сказані з високих трибун на практиці. Всупереч системі.
Бо це наше особисте залучення і повне занурення.
Я це до чого? За два роки ми вже безпомилково можемо оцінювати як старші начальники ставляться до особового складу. Для кого слова про цінність життя підлеглого просто слова, а для кого це дуже дуже важлива задача.
З усіх стрілецьких батальйонів які формують главки нацполу областей, в Харківській області Володимир Тимошко до формування та підготовки батальйону підійшов найвідповідальніше та виважено. Я кажу про те, на чому розуміюсь. В основу реально була поставлена задача - максимально навчити, та підвищити стійкість підрозділу та виживаємість людей. І формування і підготовка основного складу і зразу формування і підготовка резерву для цього ж батальйону. Ми працювали з основним складом. З резервом не встигли. Результати побачим на лінії бойового зіткнення.
Я зараз не хочу про перевод. Хоча є багато що сказати з цього приводу. Особливо зная повністю весь кейс переводу. Залишу на потім.
Пане генерал, Володимир Тимошко, було приємно мати з вами справу.
151НЦ. Ми і є стандарти НАТО.
В 151НЦ, одна з самих високих швидкостей впровадження змін до навчального процесу. Адаптація до вимог фронту. Тому що ми постійно в "темі". Частина людей на задачах. І постійний фідбек від тих хто в нас навчався. І оце дуже складно. Бо в нас особистий контакт і особисте залучення. Кожного бійця, ми взнаємо за час підготовки. Ми кожного з них пропускаємо через себе. Ми знаємо про всі втрати. Ми знаємо де і кому наша підготовка зберегла життя.
А ще ми знаємо що всі нові зміни, це висновки зроблені після поранення або загибелі тих, кого ми готували. Ми знаємо імена і пам'ятаємо в обличчя майже всіх хто загинув. Це дуже складно. В тилових навчальних центрах, є запобіжник у вигляді - відучив, відправив, забув. Оновлення програми приходять (якщо приходять) дуже довго, через всю вертикаль від людей які не мають ніякого відношення до людей, на досвіді яких ці оновлення треба робити. В нас інакше. Тому ми, як би не пафосно це звучало і реалізуємо ті слова сказані з високих трибун на практиці. Всупереч системі.
Бо це наше особисте залучення і повне занурення.
Я це до чого? За два роки ми вже безпомилково можемо оцінювати як старші начальники ставляться до особового складу. Для кого слова про цінність життя підлеглого просто слова, а для кого це дуже дуже важлива задача.
З усіх стрілецьких батальйонів які формують главки нацполу областей, в Харківській області Володимир Тимошко до формування та підготовки батальйону підійшов найвідповідальніше та виважено. Я кажу про те, на чому розуміюсь. В основу реально була поставлена задача - максимально навчити, та підвищити стійкість підрозділу та виживаємість людей. І формування і підготовка основного складу і зразу формування і підготовка резерву для цього ж батальйону. Ми працювали з основним складом. З резервом не встигли. Результати побачим на лінії бойового зіткнення.
Я зараз не хочу про перевод. Хоча є багато що сказати з цього приводу. Особливо зная повністю весь кейс переводу. Залишу на потім.
Пане генерал, Володимир Тимошко, було приємно мати з вами справу.
151НЦ. Ми і є стандарти НАТО.