Я хочу розповісти Вам історію з життя Опери, яку я дізнався від представниць цього суспільства. В одному з будинків на вулиці Сент-Онорі жила бідна жінка, яка ніколи не виходила з крихітної кімнатки під дахом, яку вона знімала за три франки на місяць. У неї була дванадцятирічна донька - завжди охайно одягнена, замкнута і мовчазна дівчинка. Тричі на тиждень вона виходила з дому серед дня, а поверталася одна опівночі. Всі знали, що вона служить фігуранткою в Опері. Якось спускається вона до брамника і просить запалену свічку. Свічку їй дають. Дружина брамника, дивуючись, що дівчинка не повернулася зі свічкою, піднялася на чердак і побачила, що жінка лежить мертва на своєму убогому ложі, а дівчинка старанно спалює товсту зв'язку листів, витягнуту з величезної скрині. «Матуся померла сьогодні вночі і наказала мені спалити всі ці листи, не читаючи», - сказала дівчинка. Вона так і не дізналась справжнього імені своєї матері; в цілому світі в неї тепер нікого немає, і щоб заробляти на життя, доведеться їй і надалі зображати на сцені мавпочок, дияволів і коршунів.
У передсмертній настанові мати просила її вести праведне життя і не залишати терени оперної фігурантки. Вона, треба сказати, веде себе дуже розумно, дуже побожна і не намагається нікого розжалобити своєю історією. Так от, чи не заслуговує ця дівчинка в сто раз більшої поваги за те життя, яке доводиться їй вести, ніж Ви, маючи рідкісне щастя насолоджуватися оточенням людей настільки бездоганних і рафінованих, які мені певною мірою видаються квінтасенцією цілої цивілізації. Скажу відверто. З нижчим станом я можу спілкуватися лише зрідка, та й то з властивої мені невгамовної тяги пізнавати всі різновиди породи людської. І в мене ніколи не вистачає духу мати справу з чоловіками із нижчого стану. Є в них щось дуже відразливе, особливо у нас у Франції; ось в Іспанії у мене завжди були друзі серед погоничів мулів та тореадорів.
Я не раз їв із одного горщика з людьми, яких англієць не удостоїв би поглядом з побоювання втратити повагу до себе. Я навіть пив з одного бурдюка із каторжанином. Щоправда, слід зауважити, що нічого, крім цього бурдюка, у нас не було, а коли мучить спрага, вибирати не доводиться. Не вважайте через це, що мене тягне до різного зброду. Просто я люблю спостерігати інші звичаї, інші фізіономії, слухати іншу мову - тільки й усього.

Проспер Меріме
Листи до незнайомки