7 грудня – памʼять святителя Амвросія, єпископа Медіоланського
Святий Амвросій народився у 340 році на півночі Італії в заможній та знатній римській родині. Отримавши чудову юридичну освіту, він швидко досяг високих посад і з 370 року став консульським префектом провінцій Лігурії та Емілії.
Під час виборів єпископа в Медіолані (сучасний Мілан) спалахнули гарячі суперечки між православними та аріанами. Амвросій, як правитель, прийшов до храму, щоб відновити порядок. Раптом пролунав дитячий голос: «Амвросій — єпископ!» Усі, включно з імператором Валентином, сприйняли це як Боже обрання. Хоча Амвросій, який ще не був охрещений, намагався відмовитися та навіть залишив Мілан, його переконали прийняти посаду. Він охрестився, за вісім днів пройшов усі церковні ступені й у 374 році був поставлений єпископом.
Після хіротонії Амвросій роздав своє майно бідним, старанно вивчав Святе Письмо та твори отців Східної Церкви. Лише після цього він почав своє єпископське служіння.
Святий Амвросій мужньо боровся з аріанською єрессю, яку підтримувала імператриця Юстина. На згадку про перемогу над аріанами він склав гімн «Тебе, Бога, хвалимо», який і нині співається на подячних богослужіннях. З його ініціативи з імператорського титулу було вилучено язичницьке звання верховного жерця (pontifex maximus), ідольські капища позбавили державного фінансування, а вогонь весталок було погашено.
Святитель Амвросій виявив приклад пастирської твердісті, коли не допустив до храму імператора Феодосія після його наказу про криваву розправу над мешканцями Фессалонік. Амвросій сказав: «Людина, що пролила стільки крові, не може увійти до храму Бога миру». Коли імператор навів приклад царя Давида, який також грішив, святитель відповів: «Ти наслідував Давида у злочині, наслідуй його й у покаянні» та наклав на імператора спокуту.
У 387 році під впливом проповідей Амвросія до Церкви навернувся й прийняв хрещення блаженний Августин, який згодом став єпископом і одним із найбільших богословів Західної Церкви.
Останні роки свого життя святитель Амвросій провів у молитві, радісно очікуючи кончини, яка настала у 397 році. Його вважають одним із найвизначніших богословів і отців Церкви.
Святий Амвросій також відомий як реформатор церковного співу. Він увів чіткий такт, правильні ритми й різноманітні мелодії. Багато текстів для піснеспівів він запозичив у святого Єфрема Сиріна та Іларія, а також сам створив близько 30 гімнів.
Святий Амвросій народився у 340 році на півночі Італії в заможній та знатній римській родині. Отримавши чудову юридичну освіту, він швидко досяг високих посад і з 370 року став консульським префектом провінцій Лігурії та Емілії.
Під час виборів єпископа в Медіолані (сучасний Мілан) спалахнули гарячі суперечки між православними та аріанами. Амвросій, як правитель, прийшов до храму, щоб відновити порядок. Раптом пролунав дитячий голос: «Амвросій — єпископ!» Усі, включно з імператором Валентином, сприйняли це як Боже обрання. Хоча Амвросій, який ще не був охрещений, намагався відмовитися та навіть залишив Мілан, його переконали прийняти посаду. Він охрестився, за вісім днів пройшов усі церковні ступені й у 374 році був поставлений єпископом.
Після хіротонії Амвросій роздав своє майно бідним, старанно вивчав Святе Письмо та твори отців Східної Церкви. Лише після цього він почав своє єпископське служіння.
Святий Амвросій мужньо боровся з аріанською єрессю, яку підтримувала імператриця Юстина. На згадку про перемогу над аріанами він склав гімн «Тебе, Бога, хвалимо», який і нині співається на подячних богослужіннях. З його ініціативи з імператорського титулу було вилучено язичницьке звання верховного жерця (pontifex maximus), ідольські капища позбавили державного фінансування, а вогонь весталок було погашено.
Святитель Амвросій виявив приклад пастирської твердісті, коли не допустив до храму імператора Феодосія після його наказу про криваву розправу над мешканцями Фессалонік. Амвросій сказав: «Людина, що пролила стільки крові, не може увійти до храму Бога миру». Коли імператор навів приклад царя Давида, який також грішив, святитель відповів: «Ти наслідував Давида у злочині, наслідуй його й у покаянні» та наклав на імператора спокуту.
У 387 році під впливом проповідей Амвросія до Церкви навернувся й прийняв хрещення блаженний Августин, який згодом став єпископом і одним із найбільших богословів Західної Церкви.
Останні роки свого життя святитель Амвросій провів у молитві, радісно очікуючи кончини, яка настала у 397 році. Його вважають одним із найвизначніших богословів і отців Церкви.
Святий Амвросій також відомий як реформатор церковного співу. Він увів чіткий такт, правильні ритми й різноманітні мелодії. Багато текстів для піснеспівів він запозичив у святого Єфрема Сиріна та Іларія, а також сам створив близько 30 гімнів.