Мав нагоду днями в мережі поспілкуватись з адептами віри в карму. Цікаво було для себе трошки зʼясувати в чому ж там суть і чому цим цікавляться люди в Україні в наш час.

І от одним фактором, як мені здалося, це є нерелігійна релігійність. Люди здійснюють якісь духовні пошуки, при чому не перебираючи на себе релігійної ідентичності, яка часом виглядає не привабливою в очах умовно інстаграмної публіки.

По-друге, сама ідея спокусливо приваблива. Ніякої божественності: лише автоматизований механізм карми. Посилаєш «позитивні думки», чиниш згідно з певними принципами і досягаєш успіху. В цьому випадку духовного. І все сам.

І з цього випливає третє. Найсумніше. Мені здається одних причин привабливості дгармічних релігій — відсутність необхідності будувати стосунки з Богом. Бо Бога нема. А якщо і є, то ніякої суттєвої ролі в житті не град. В суспільстві, яке не вміє будувати стосунки один з одним ідея про те що будувати стосунки з Богом не потрібно — дуже приваблива.

Моторошно.

P.S. впевнений, що серед буддистів, кришнаїтів і інших дгармістів багато розумних людей, що вміють будувати стосунки. Проте третій пункт однаково здається мені дуже релевантним в цьому питанні.