🌻 Різдвяне селфі 1905 року з Донеччини. Колядники, Слобода Сергіївка, Бахмутський повіт
На цій старовинній світлині один з хлопців — Марко Залізняк, — фотоаматор з хутора Романівка на Донеччині. Він залишив справжній фотолітопис нищення совєтами українського села Удачне наприкінці 1920-х - на початку 1930-х. На його знімках — кадри колективізації, розкуркулення й розорення селян, відбирання хліба й виселення до Сибіру.
Під час Голодомору його запрошували працювати фотографом у НКВС, але він не погодився. Щоб врятувати родину від голоду, чоловік обміняв свої нагороди з Першої світової війни на два пуди хліба та вивіз сім’ю з Романівки. У Гришиному (згодом — Красноармійськ, нині — Покровськ) влаштувався на будівництво заводу, але в 1933 році вимушений був повернутися до Романівки.
Фотографій, що засвідчують злочин радянського режиму проти українців, не так багато. І Марко цілковито розумів значущість своїх кадрів, що підтверджував його син:
Фотознімки Марка Залізняка були взяті за основу в створенні документальних фільмів «Миті нашого життя», «Голодомор» та інші. Ці світлини надзвичайно цінні для збереження правди про Голодомор. Їх друкують у підручниках, монографіях тощо.
І ось, одного дня Марко побачив в газеті оголошення: «Займіться фотографією!».
Він вирішив скористатися заробленими коштами, пішов до керівника пошти, який допоміг йому відправити гроші до Харкова і вже через тиждень у Слободу прийшов пакунок з фотоапаратом та посібником до нього.
12-річний хлопець самостійно опанував апаратуру, керуючись інструкцією. Спершу світлини проявляв у конюшні при відкритих дверях, тож спроби були невдалими. Але хлопець не впав у відчай і майже ніколи не розлучався з фотоапаратом.
— пригадував фотоаматор.
У центрі світлини — Марко Залізняк. Цей знімок хлопчак зробив самотужки, прив’язавши мотузку до затвора фотоапарата.
Професійно займатися фотографією Марко почав у роки ПСВ. Залізняк прожив 89 років і залишив по собі понад 5 тисяч фотознімків.
Деякі його роботи можна погортати тут
🌾Підписатися 🌾
На цій старовинній світлині один з хлопців — Марко Залізняк, — фотоаматор з хутора Романівка на Донеччині. Він залишив справжній фотолітопис нищення совєтами українського села Удачне наприкінці 1920-х - на початку 1930-х. На його знімках — кадри колективізації, розкуркулення й розорення селян, відбирання хліба й виселення до Сибіру.
Під час Голодомору його запрошували працювати фотографом у НКВС, але він не погодився. Щоб врятувати родину від голоду, чоловік обміняв свої нагороди з Першої світової війни на два пуди хліба та вивіз сім’ю з Романівки. У Гришиному (згодом — Красноармійськ, нині — Покровськ) влаштувався на будівництво заводу, але в 1933 році вимушений був повернутися до Романівки.
Фотографій, що засвідчують злочин радянського режиму проти українців, не так багато. І Марко цілковито розумів значущість своїх кадрів, що підтверджував його син:
«Що сьогодні є рядовий знімок, те завтра буде історією».
Фотознімки Марка Залізняка були взяті за основу в створенні документальних фільмів «Миті нашого життя», «Голодомор» та інші. Ці світлини надзвичайно цінні для збереження правди про Голодомор. Їх друкують у підручниках, монографіях тощо.
«Моє знайомство з фотографією розпочалося у 1905 році, коли мені було 12 років»,
-
згадував Марко Залізняк.
«Я з друзями ходив селом колядувати, носив вечерю, засипав пшоном, і в результаті заробив 4,5 карбованця. Після свят я віддав ці гроші батькові, а він сказав, щоб йому гроші не потрібні, щоб я залишив їх собі і застосував з розумом».
І ось, одного дня Марко побачив в газеті оголошення: «Займіться фотографією!».
Він вирішив скористатися заробленими коштами, пішов до керівника пошти, який допоміг йому відправити гроші до Харкова і вже через тиждень у Слободу прийшов пакунок з фотоапаратом та посібником до нього.
12-річний хлопець самостійно опанував апаратуру, керуючись інструкцією. Спершу світлини проявляв у конюшні при відкритих дверях, тож спроби були невдалими. Але хлопець не впав у відчай і майже ніколи не розлучався з фотоапаратом.
«
Згодом до нас у село приїхало німецьке сімейство, і я побачив, як їхній син проявляє фото в кімнаті, зовсім закриваючи вікна ковдрою. Я став робити так само, і в мене почали гарно виходити знімки",
— пригадував фотоаматор.
У центрі світлини — Марко Залізняк. Цей знімок хлопчак зробив самотужки, прив’язавши мотузку до затвора фотоапарата.
Професійно займатися фотографією Марко почав у роки ПСВ. Залізняк прожив 89 років і залишив по собі понад 5 тисяч фотознімків.
Деякі його роботи можна погортати тут
🌾Підписатися 🌾