Скрижаль: Історичний HUB

🌻 30 листопада 1939 року більшовицька москва розпочала агресивну загарбницьку війну проти Фінляндії.

Все почалося ще на початку 1930-х років, коли СРСР, прагнучи зміцнити свої позиції на північному заході, посилив дипломатичний тиск на Фінляндію, щоб примусити її «добровільно» передати низку стратегічно важливих територій (півострови Ханко та Риб'ячий, і Карельський перешийок) в обмін на частину радянської Карелії.

Коли фіни, посилаючись на традиційний нейтралітет, відмовилися від цього, більшовики вдалися до військової агресії.

«Приводом» до початку війни послужив обстріл совєцької прикордонної застави Майніла, здійснений 26 листопада 1939 року, ніби то, фінами, а насправді ж — загоном НКВС.

Після цього 30 листопада 1939 року війська Ленінградського військового округу за підтримки кораблів Балтійського і Північного флотів розпочали наступ на широкому фронті від Фінської затоки до Баренцевого моря.

Водночас радянська авіація завдала повітряних ударів по 20 фінським містам, внаслідок чого було вбито і поранено кілька тисяч мирних жителів.

14 грудня того ж року СРСР як агресора виключили з Ліги Націй.

Щоб комунізувати Фінляндію та створити легальне прикриття вторгненню, на території совку були створені так звані «Фінський народний уряд» та «Фінська народна армія».

2 грудня 1939 року СССР та так звана «Фінська Демократична Республіка» уклали договір про дружбу і взаємодопомогу. Тож, за версією більшовиків, совок з Фінляндією не воював, а допомагав фінам у боротьбі з їх буржуазною владою. Ну ви зрозуміли, як з «київським нацистським режимом».

Однак, більшовицька пропаганда під гаслом «визволення фінських трудящих від буржуазії» виявилися провальною. Після 6 тижнів запеклого спротиву фінської армії, війна перейшла в позиційну стадію.

Непідготовленість більшовицьких військ до ведення бойових дій у складних кліматичних умовах, прорахунки військового командування, погіршення морально-психологічного стану призводили до значних втрат з боку совку у живій силі та техніці.

«Зимова війна» спричинила зростання дезертирства в рядах РККА. Серед іншого була майже повністю розгромлена 44-а Київська стрілецька дивізія ім. Щорса, укомплектована українцями.

Тільки за один тиждень січня 1940 року вона втратила 34 % особового складу.

Бойові дії знову активізувалися у лютому 1940 року, коли комуністам вдалося зосередити на совєтсько-фінському фронті понад 760 тисяч солдатів.

У складі десятків частин і з’єднань, що їх перекинули з Київського, Харківського та Одеського військового округів, було багато уродженців України. Але це не дивує. Як раз навпаки, — очікувано. На війни, під час окупації совком України, вони завжди мобілізовували перш за все українців.

В середині лютого 1940 року 7-а та 13-а армії Північно - західного фронту під командуванням Семена Тимошенка подолали головну смугу фінської оборони на Карельському перешийку, здолали спротив 15-ти дивізій фінської армії і на початку березня завершили прорив «Лінії Маннергейма».

Будучи не в силах продовжувати опір, Фінляндія погодилася на укладення мирного договору, який був підписаний у москві 12 березня 1940 року. Бої за Вііпурі (тепер Виборг) тривали ще день після цього.

В підсумку до складу совку перейшли Карельський перешийок, місто Вііпурі і низка островів у Фінській затоці.

В «Зимовій війні» більшовики понесли надзвичайно великі втрати. Число вбитих і поранених в десятки разів перевищувало втрати фінів. Шість тисяч полонених красноармійців, повернених Фінляндією назад в СРСР, зазнали сталінських репресій, і близько 700 і з них було розстріляно як «зрадників» і «ворогів народу», серед них були українці.

🌾Підписатися 🌾