Єдине, в чому росіяни досягнули справжньої майстерності, — це злочини проти людства.
Сьогодні ми вшановуємо пам’ять жертв одного з найжахливіших російських злочинів — голодомору українського народу.
Ми навіть уявити собі не можемо, що довелося пережити українцям у 1921-23, 1932-33 і 1946-47 роках — тим, кому все-таки вдалося це пережити, і тим, хто поліг жертвою штучного голоду. Але немає жодних сумнівів, що росіяни залюбки влаштують нам і четвертий голодомор, вже у XXI столітті, якщо дати їм таку змогу.
Пам’ять про голодомори — це не тільки сум про втрачені життя, а ще й нагадування нам сьогоднішнім про те, якою ціною доводиться платити за помилки у війні на виживання.
Ми мусимо вистояти, мусимо перемогти, щоб назавжди вберегти майбутні покоління від повторення цієї трагедії.
Вічна пам’ять жертвам голодоморів українського народу!