🎂Вадим Лях привітав жительку Слов'янська зі 100-річним ювілеєм
💯Сьогодні свій сотий День народження святкує Ніна Федосіївна Жорняк.
👩🏻🏫Її, вчительку-філолога та заступницю директора з виховної роботи ЗОШ №11, памʼятає і шанує не одне покоління словʼянців.
✨Начальник Слов'янської міської військової адміністрації завітав до іменинниці, побажав їй здоровʼя, мирного неба та спокою у душі.
🔹"Зараз Ніна Федосіївна мешкає з донькою - Тетяною Степанівною. У неї двоє онуків і двоє правнуків.
Жінка, як завжди, виглядає елегантно і витончено. Почувається досить добре, - розповів очільник Слов'янської громади. - Домовився про зустріч у цю саму дату наступного року!"
ℹ️Ніна Жорняк народилася в селі Дар-Надії Харківської області. Влітку 1941-го закінчила середню школу. Мрії про майбутнє обірвала війна. Звістку про неї дівчина та її однокласники почули, зустрічаючи світанок після випускного балу.
"Подорослішали вмить", - пригадує іменинниця.
Обидва її брати відправилися на фронт. Ніну, як і багатьох односельців, практично відразу направили на будівництво оборонних споруд у районі Самару - колишнього Новомосковська. Три місяці важкої праці під ворожими обстрілами дівчина запамʼятала на все життя.
У вересні 1941 року ворог прорвав оборону, і беззбройних працівників захопили в полон. Біля місяця полонених тримали у нелюдських умовах під підсиленою
охороною. Потім занурили в теплушки для відправки до Німеччини.
Ніні вдалося втекти і дивом дістатися до села під Полтавою, де мешкали дідусь і бабуся. Рідні ховали дівчину від німців, поки з'явилася можливість повернутися до мами.
У вересні 1943-го Дар-Надії визволили. Жителі доручили дев'ятнадцятирічній Ніні керувати селом - розселяти людей по землянках, вести документацію, стежити за порядком. Працювала, поки в село не стали повертатися фронтовики і було кому передати важку ношу. Поступово відновили школу, і Ніна Федосіївна стала працювати вожатою.
Після визволення Харкова закінчила Харківський учительський інститут і продовжила працювати в рідній школі. Згодом вона отримає ще одну учительську спеціальність у Словʼянському педінституті.
У 1946-му вийшла заміж, і за місцем служби чоловіка молода родина переїхала у Естонію.
У 1950-ті роки подружжя переїхало у Донецьку область. Осіли у Лимані. Працювали у місцевій школі. Тут народилися донька і син. У 1956-му родина педагогів оселилася у Словʼянську.
Чоловік - Степан Іванович Жорняк, учитель фізики і математики - очолив ЗОШ № 18. Ніна Федосіївна прийшла працювати у школу № 11, яка стала рідною на все подальше життя.
💯Сьогодні свій сотий День народження святкує Ніна Федосіївна Жорняк.
👩🏻🏫Її, вчительку-філолога та заступницю директора з виховної роботи ЗОШ №11, памʼятає і шанує не одне покоління словʼянців.
✨Начальник Слов'янської міської військової адміністрації завітав до іменинниці, побажав їй здоровʼя, мирного неба та спокою у душі.
🔹"Зараз Ніна Федосіївна мешкає з донькою - Тетяною Степанівною. У неї двоє онуків і двоє правнуків.
Жінка, як завжди, виглядає елегантно і витончено. Почувається досить добре, - розповів очільник Слов'янської громади. - Домовився про зустріч у цю саму дату наступного року!"
ℹ️Ніна Жорняк народилася в селі Дар-Надії Харківської області. Влітку 1941-го закінчила середню школу. Мрії про майбутнє обірвала війна. Звістку про неї дівчина та її однокласники почули, зустрічаючи світанок після випускного балу.
"Подорослішали вмить", - пригадує іменинниця.
Обидва її брати відправилися на фронт. Ніну, як і багатьох односельців, практично відразу направили на будівництво оборонних споруд у районі Самару - колишнього Новомосковська. Три місяці важкої праці під ворожими обстрілами дівчина запамʼятала на все життя.
У вересні 1941 року ворог прорвав оборону, і беззбройних працівників захопили в полон. Біля місяця полонених тримали у нелюдських умовах під підсиленою
охороною. Потім занурили в теплушки для відправки до Німеччини.
Ніні вдалося втекти і дивом дістатися до села під Полтавою, де мешкали дідусь і бабуся. Рідні ховали дівчину від німців, поки з'явилася можливість повернутися до мами.
У вересні 1943-го Дар-Надії визволили. Жителі доручили дев'ятнадцятирічній Ніні керувати селом - розселяти людей по землянках, вести документацію, стежити за порядком. Працювала, поки в село не стали повертатися фронтовики і було кому передати важку ношу. Поступово відновили школу, і Ніна Федосіївна стала працювати вожатою.
Після визволення Харкова закінчила Харківський учительський інститут і продовжила працювати в рідній школі. Згодом вона отримає ще одну учительську спеціальність у Словʼянському педінституті.
У 1946-му вийшла заміж, і за місцем служби чоловіка молода родина переїхала у Естонію.
У 1950-ті роки подружжя переїхало у Донецьку область. Осіли у Лимані. Працювали у місцевій школі. Тут народилися донька і син. У 1956-му родина педагогів оселилася у Словʼянську.
Чоловік - Степан Іванович Жорняк, учитель фізики і математики - очолив ЗОШ № 18. Ніна Федосіївна прийшла працювати у школу № 11, яка стала рідною на все подальше життя.