Татуся Бо
Я не буду коментувати питання освіти...
Я не буду коментувати питання освіти...
Я не буду коментувати...
ТА БЛЯ
"Шановні батьки, завтра в школі заплановані урочистості до 1000 днів незламності. Форма одягу - урочиста..."
АЯЙОБЙОГОМАТЬ.
1000 днів незламності. У школі. Урочистості. В урочистому одязі. У мене питання до тих, хто придумав цей празник, ви там охуїли взагалі?. Ну реально?
По-перше. Які, курвамать, 1000 днів? Що ви розкажете про 1000 днів війни дітям, чиї батьки воюють з 2014 року? А тим, чиї батьки загинули в 2014, 2015... То не війна була? Щось інше, іграшкове?
По-друге. Які в біса урочистості? Ці діти щодня слухають тривоги і вибухи. Вони певно в укриттях довше сидять, ніж в класах. Ці вчителі виснажені і замахані до нитки, в їхні очі вже страшно дивитися. Урочистості? Реально? Щоб потім на сайті школи урочисто прозвітувати фотками у вишиванках, де діти і вчителі зображають, щось, що мало б бути якоюсь пристойною емоцією?
По-третє. Урочистий одяг, урочистості, прослуховування пафосних промов директорів - це найгірше, що можна зробити для патріотичного виховання, для памʼяті. Часи піонерії і довбаних лінійок минули! І не треба намагатися червоний галстук замінити на вишиванку.
Мої діти не вчаться в системі державної освіти. В їхніх школах цієї дурні немає. На директорів закладів, у яких вони вчаться ви не натиснете.
І знайте, завтра я пробіжусь по сторінках київських шкіл, вловлю усі "урочистості" і "святкування" цієї тисячоденки і потім виставлю усі скріни. Щоб було видно тих керманичів, у кого замість мозку - полова, замість памʼяті - туман, а замість душі - гівно.
Я не буду коментувати питання освіти...
Я не буду коментувати питання освіти...
Я не буду коментувати...
ТА БЛЯ
"Шановні батьки, завтра в школі заплановані урочистості до 1000 днів незламності. Форма одягу - урочиста..."
АЯЙОБЙОГОМАТЬ.
1000 днів незламності. У школі. Урочистості. В урочистому одязі. У мене питання до тих, хто придумав цей празник, ви там охуїли взагалі?. Ну реально?
По-перше. Які, курвамать, 1000 днів? Що ви розкажете про 1000 днів війни дітям, чиї батьки воюють з 2014 року? А тим, чиї батьки загинули в 2014, 2015... То не війна була? Щось інше, іграшкове?
По-друге. Які в біса урочистості? Ці діти щодня слухають тривоги і вибухи. Вони певно в укриттях довше сидять, ніж в класах. Ці вчителі виснажені і замахані до нитки, в їхні очі вже страшно дивитися. Урочистості? Реально? Щоб потім на сайті школи урочисто прозвітувати фотками у вишиванках, де діти і вчителі зображають, щось, що мало б бути якоюсь пристойною емоцією?
По-третє. Урочистий одяг, урочистості, прослуховування пафосних промов директорів - це найгірше, що можна зробити для патріотичного виховання, для памʼяті. Часи піонерії і довбаних лінійок минули! І не треба намагатися червоний галстук замінити на вишиванку.
Мої діти не вчаться в системі державної освіти. В їхніх школах цієї дурні немає. На директорів закладів, у яких вони вчаться ви не натиснете.
І знайте, завтра я пробіжусь по сторінках київських шкіл, вловлю усі "урочистості" і "святкування" цієї тисячоденки і потім виставлю усі скріни. Щоб було видно тих керманичів, у кого замість мозку - полова, замість памʼяті - туман, а замість душі - гівно.