Українці - дуже дивний народ.
Цей народ може героїчно битися проти в рази більшого ворога, а потім, в перервах між обстрілами і повітряними тривогами, горювати за тими, хто цю війну активно кликав в Україну.

Помер Узєлков, боксер і політик. На шостий рік війни росіі проти України він вирішив стати під прапор агресора, вступити в партію медведчука та рабіновича, аби просувати інтереси опзж (читай росії) у Вінниці.

Тоді Узєлкова як кандидата від проросійської політичної сили представляли особисто лідер ОПЗЖ Бойко та екс-регіонал, кримінальний авторитет Продивус. Узєлков повідомив, що «дуже радий бути в такій команді».

Але скільки зараз віртуальних сліз у вінницьких пабліках з нагоди смерті Узєлкова! Ніби й не було тих сотень і тисяч загиблих вінничан на війні та жахливих обстрілів міста.

Топ-політики та великі медіа пишуть некрологи, сором’язливо «забуваючи» цей факт його біографії.

Замість тих, хто щодня стоїть на смерть в холодних окопах проти орди, ми оплакуємо тих, хто вважав терористів, ґвалтівників, вбивць та мародерів «братнім народом» і «стратегічними партнерами».
Не припиняю дивуватися цьому життю.