Може сприймати життя простіше?
Просто ловити осінніх сов,
Кожен своє напише,
Кожному значно гірше,
Знаходити залишки тиші,
В гулі чужих розмов….

Може любити, як перед смертю?
Розтерти себе на пил?
Душі давно подерті,
Хоч би не марні жертви.
Просто часОм повЕртай,
В нетрі нових могил…

Може прибрати свої кордони?
Взяти в обійми рук?
Пише з нас час ікони,
Бʼється в окопах воїн,
Привиди, наче дрони,
Завжди летять на звук…

Може покинути власне тіло?
Випилятись уже?
Все, чого ми хотіли,
Всі, кого ми любили,
Душі давно дозріли,
Лиш проштрикни ножем…

Бризне нечуте червоним соком,
Запах приманить сов,
Так, ця війна на рОки,
Смерть на чотири бОки,
Плачуть твої пророки,
З тими, хто вже пішов…

Може, йдучи розсипати зЕрня?
Викує хтось серпИ,
Вродить десь поміж тЕрням,
Билися ж не даремно,
В тисячах наших Гернік,
Люди складуть снопИ…

Біле шитвО - шифрограма спІву,
Вузлики до, ре, мі,
Втримай себе до зрИву,
Грудень будЕ красивий,
Сови мишей ловили,
У цілковитій тьмі…

Василь Зима