*Кодова назва "думай як гриб, відчувай як гриб"

Ліс шепоче впівголоса
акапельне соло.

Спочатку звучало слово.
Тепер — споришева тиша
пахучим вологим мохом
лоскочеться в ноги.

Глибше,
по плечі накриюсь листям,
сховаюся від очей.

Ледь чути знайомі кроки.
Ти знову прийшов до мене?
Вростаю щільніше в землю
до самої голови.
Я дійсно тобі потрібна?
Облиш мій самотній спокій.
В густому наметі хвої
мій вічнозелений дім.

Не схожий на інших звірів:
на гумових довгих лапах
схилився за крок від мене,
зняв гілочку зі щоки.
Легким обережним рухом
змахнув дощові сльозини
та ковдру з гілок і листя

Як вітер
Я вірю, звіре,
не скривдиш і будеш ніжн...

Чому у твоїй долоні
блищить недоречний ніж?

@snigpoetry

#мері