Рік повномасштабної війни вже сьогодні, російські військові у цей час 2022 року вже готувалися наступати на наші землі.
Пам‘ятаю, що не спав ніч і о 5 годині ранку, коли дивився спіч хуйла, пролунали вибухи, зателефонував побратимам й поїхали на таксі за космічні гроші на точку збору.
Приїхали на місце, частина киян спокійно йшла собі на роботу, бабуся на зупинці продавала каву, а інші намагались якнайшвидше звалити з міста.
Вже ввечері ми отримали зброю й тих, хто був без досвіду відправили у підвал будинку навпроти військомату, поставивши задачу: - Якщо зранку тут буде русня або військомат роз‘їбуть ракетою, то захищайте/зачищайте його. У більшості не було бойового досвіду, бронежилетів, корематів - нічого, але тоді про це ніхто з нас не думав - є автомат та 4 магазини і збс. Покійний Булінь тоді показував нам як присобачити совдеповський ремінь до АК.
У кого був бойовий досвід та екіпірування поїхали під Гостомель. Це була найдовша ніч для кожного українця. Тоді всім було страшно, крім Залізняка. Він просто радів, що буде вбивати русню, на місце збору вже приїхав зі зброєю і казав що ми всі помремо, але чоловіками.
У той час в Києві творився якийсь піздець, а у місті до мене підходили чоловіки й питали де взяти зброю, бо у військоматі їм відмовили - немає місць.
24 лютого 2022 року остаточно сформувалась українська нація, яка показала свою міцність та любов до свободи. Волонтерський рух набув масовості, а армія врешті-решт дала пізди русні в Київській, Чернігівській, Сумській, Харківській, Херсонській області та зупинила масове просування русні. Боротьба за незалежність триває й надалі і ми маємо перемогти будь-якою ціною.
На жаль, багатьох найкращих синів України, добровольців перших днів вже немає на цьому світі, але пам‘ять про них буде жити вічно. Через рік війни в нас немає того піднесення духу, який був тоді. Біля військоматів не стоять черги, а мужики бояться повістки більше ніж тюрьми.
Але ми вистояли й маємо вистояти.
Напишіть свою історію 24 лютого в коментарях
Діти Катарсису
