До червня 1944 року ситуація для Німеччини складалася настільки не обнадійливо, що німецьке командування вирішило перейняти досвід із камікадзе у своїх східних союзників. Так з'явилося формування Зельбстопфер, вона ж 5-та ескадрилья 200-ї бомбардувальної ескадри.

На створенні пілотів-смертників наполягав Гіммлер, тоді як і Герінг, і Гітлер висловлювали сумніви з цього приводу. Вони побоювалися такими заходами демотивувати решту солдатів. Тому зійшлися на обмеженому використанні такого формування, домовилися в пілоти брати тяжкопоранених або близьких до смерті солдатів, у яких при цьому бралася підписка про те, що вони розуміють неминучість загибелі. Набралося таких до кінця війни близько 70 осіб.

Використовувати планувалося багато що, включно з літаком-снарядом Fieseler Fi 103R Reichenberg (на фото), проте жоден варіант надійним не виявився. У підсумку вирішили махнути рукою - використовували все, що попадеться під руку.

Єдиний епізод, який може свідчити про використання самогубців люфтваффе, - це битва за Берлін і атаки на побудовані радянськими солдатами мости через річку Одер. Гайнер Ланге, підполковник люфтваффе, з 17 по 20 квітня 1945 року керував атаками на мости. Під час боїв було знищено 17 мостів і переправ, але, за свідченням історика Ентоні Бівера, у німців самогубці зуміли тільки зруйнувати залізничний міст на Кюстрін, а жертвами марних атак стали 35 льотчиків зі своїми літаками. 21 квітня 1945 року сили 4-ї радянської танкової армії вийшли на рубіж Лукенвальде - Ютербог, і німцям довелося не тільки припинити атаки, а й евакуювати авіабазу з Ютербога, звідки проводилися вильоти смертників.

@istorium_ua