Нотатник фıлíстера


Гео и язык канала: Украина, Украинский
Категория: Блоги



Гео и язык канала
Украина, Украинский
Категория
Блоги
Статистика
Фильтр публикаций


Репост из: Нікому крім нас
Наступна республіка

Пройшло 10 років. І часом доводиться чути питання — а що таке Наступна республіка?

Наступна республіка — це планка вище вашої голови. Це пророцтво про війну на Донбасі за бесідою на пагорбах Київської фортеці. Це воцерковлення через ранкове похмілля на недільній літургії. Це солярні і лунарні байки в підвалі Ярослави. Це пафос аж до майже еротичного збудження. Це програмні тексти в тамбурі потягу Київ-Луцьк. Це хрестини дітей один одного. Це імпровізовані уроки ножевого бою в нічній темряві. Це співпраця з російською політеміграцією заради безкоштовної піци за четверте пиво. Це урок історії в режимі реального часу. Це кримський ВВ-шник під ногами і вервиця в руках. Це вигадка, яка стала реальністю.

Наступна республіка — це моє життя. Наступна республіка — це мої друзі.




Репост из: політ технолога ✙ ▵
Для бійця 79 бригади ДШВ якого добре знаю.

Збір на прилад нічного бачення і тепловізійний приціл.

🎯 Ціль: 234 000 ₴

🔗 Посилання на Банку
https://send.monobank.ua/jar/JbiMKeAQC

💳 Номер картки Банки
5375 4112 0483 9349

💳 Номер картки Привату
4149 4998 0250 5899

📩 PayPal
https://paypal.me/UkraineStronger?country.x=NO&locale.x=en_US


Репост из: Викрадення історії | #УкрТґ🇺🇦
"Ми створюємо новий світ", Пол Неш, 1918 р.


Цьому моєму старому постеру — рівно 9 років. У голові не вкладається. Точніше, вкладається, але — з жахом.

Не просто час минув — епоха змінилася.


Репост из: Українська естетика
Юрій Химич (1928-2003)
Задвірки середмістя зимового Києва


Репост из: ✙Над пропастью кринжи✙
Бахмут

In a foreign field he lay
Lonely soldier, unknown grave
On his dying words he prays
Tell the world of Paschendale


Репост из: Sample Channel Name #32
В ці години, думаю, є особливо іронічним той факт, що «Маніфест Унабомбера» в Україні було перекладено видавництвом «Клуб сімейного дозвілля»


Ми якось говорили про те, що для українського національного проекту радянський період заледве можна вважати однозначно втраченим часом. І ось ілюстрація — картина "На Тарасовій горі" Карпа Трохименка, робота 1935 року.

Не так багато реалістичних версій історії могли привести до такого розвитку подій у такі терміни.

#нотатка №169


Репост из: Українська естетика
Антон Яцик
Вечір
2022


Важливі дати не закінчуються. Сьогодні відзначається День десантно-штурмових військ ЗСУ. Саме до офіцерського корпусу цих достойників віднедавна долучився Георгій Рябцун, автор важливих каналів про агропромисловість та Європу (тимчасове мовчання яких лише додає ваги вже сказаному і ще несформульованому), джентльмен, справжній чоловік і мій добрий друг.

Та і це не все. Сьогодні — Собор Архистратига Михаїла та інших Небесних Сил безплотних.

Тож, друже, зі святом. Нехай воїнство янголів Господніх укріпить своєю присутністю ваші лави. Нехай Архангел Михаїл береже тебе і всіх твоїх товаришів по зброї. Нехай Господь дарує вам сили душевні і фізичні.


Репост из: Валерій Залужний
Вітаю із Днем Гідності та Свободи!

@CinCAFU


Репост из: Memestetique


Репост из: US Politics
Що не так з Америкою і чому винні республіканці (2/2)

Повернімося до наших часів. Радикали і популісти ліворуч і праворуч збуджують народні маси питаннями внутрішньої політики: соціальне забезпечення, робочі місця, інфляція, міграція, дискримінація. І ліві, і праві кажуть (або мають на увазі): чому стільки грошей, уваги та зусиль іде закордон, в той час як ми — американці — страждаємо у своїй власній країні?

Справедливо, зрозуміло. Але. Коли ви — глобальний лідер, світовий гегемон, центр глобалізованого світу, то у вас нема «зовнішніх проблем». Всі вони прийдуть додому. Зустрічай загрозу на дальніх підступах — це дешевше, це безпечніше.

І це добре розуміють еліти. Але ці еліти втрачають контроль над думкою виборця і, як наслідок, над політикою (в сенсі policy, а не politics).

Отже, популісти з обох сторін загрожують ефективному американсткому лідерству в світі. Чому ж я звинувачую республіканців, а не демократів?

Тому що демократичний естеблішмент зміг взяти контроль над партією, а республіканський ні.

На праймеріз 2020, завдяки голосуванню афро-американської спільноти в Південній Кароліні (якому передувала дуже вдала і потужна комунікація афро-американського партійного естеблішменту) Байден почав свій шлях до номінації і виграв вибори. «Прогресивісти» — впливова сила в партії, але партійні боси тримають ситуацію під контролем.

Республіканський естеблішмент втратив контроль. Боси не змогли зупинити Трампа в 2016, не змогли інтегрувати свої інтереси в його адміністрацію, не змогли відхреститись від нього після штурму Капітолію, не завадили йому обрати кандидатів на праймеріз 2022…що буде в 2024? Трамп проти трампіста ДеСантіса на праймеріз?…

Мене дивує, що люди більш-менш притомні серед партійців і симпатиків GOP роблять вигляд, що не помічають як партія стала не придатною для керування країною-глобальним лідером.

Це яскраво видно в питанні підтримки України. Окремі коментатори і політики роблять вигляд, що це очевидно: підтримка України — це вигідно для США, це дешеве рішення складної проблеми. В той самий час як всілякі навіжені типу Марджорі Тейлор Грін чи меншого Трампа на повному серйозі кажуть: досить фінансувати Київ, краще на ці гроші мексиканців наловимо на кордоні. Кого послухає виборець? Чиє бачення втілить майбутній республіканський уряд?

Символічно, що республіканський естеблішмент зламався десь приблизно на чорному президентові, як і личить расистській країні.

Колись поміркую над причинами цього «зламу». А загалом, з нетерпінням чекаю нагоди перечитати цей допис і посміятись з того наскільки я був не правий.


Репост из: US Politics
Що не так з Америкою і чому винні республіканці (1/2)

Мої погляди на США з роками суттєво змінюються. І мушу визнати — причина, здебільшого, в перспективі мого власного погляду, а не в американських трансформаціях. Впевнений, мої погляди вам не цікаві (здивувався б якби було інакше), але через свій суб’єктивний погляд певні дійсно існуючі американсткі трансформації все ж можна помітити.

Пишу це, щоб колись повернутись до свого запису і подивитись на питання ретроспективно.

Америка здає. Невпинно змінюється на гірше. Я відчуваю це, але спитайте мене в чому це проявляється і я зависну.

Напевне, можна говорити про поляризацію суспільства, політичну радикалізацію…але, зрештою, яке мені до цього діло? Це проблеми рівня подивитись смішні відео на ютубі про поїхавших ліваків в американських університетах чи про їхніх нікчемних опонентів-правачків і зупинити себе за мить до крамольної думки про тупих американців.

Ні, мене турбує інше явище. Здатністю Америки до глобального лідерства.

Тут питання не в тому — а чи хороший Америка гегемон. Альтернатив-то немає. Цього не вибирав ні я, ні ви. Іронічно, що цього не обирала і сама Америка.

Історія винесла США на ці вершини, за великим рахунком, ще за Вільсона після Першої світової. Щоправда тоді внутрішній опір такій новій ролі взяв гору.

Рух американських ізоляціоністів в 30х — цікаве і абсолютно невідоме мені явище. Колись я наберусь відваги і почитаю про нього.

Але найважливішою особою в Америці 30х був, звісно ж, Рузвельт. ФДР зробив з Америки державу в тому розумінні, в якому ми уявляємо собі державу ХХ століття. Державу, в якій центральний уряд має бодай якусь владу.

Рузвельт був людиною достатньо амбітною, щоб порушити неписану заповідь самого Вашингтону, не піти з політичної сцени після 2го терміну, а виграти навіть 4й.

Очевидно, тільки така особа як ФДР і тільки в таких обставинах як Друга світова, могла подолати прихильність американців до ізоляціонізму (ще одна заповідь отців-засновників).

Після ДСВ у Америки вибору не було. Лідерство (і вся відповідальність, пов’язана з нею) було очевидним. Рузвельт став світовим лідером. Світлвии лідером автоматично став і обраний ним самим Трумен. Номінація Ейзенхауера від Республіканської партії стала вироком ізоляціоністам: відтепер вони — маргінес американської політики.


Репост из: Українська естетика
Петро Левченко (1856-1917)
Київ взимку


Репост из: Щітпост філíстера
"А що трапилося?"

Загалом, це дуже жалюгідно: побудувати свою систему поглядів на Україну на концентрованому презирстві та насмішці, а потім списувати трясучими руками.


Репост из: Українська естетика
Петро Левченко
Зимова річка
1900-ті


Репост из: Нікому крім нас
Перед війною, коли ми всі гарячково шукали доказів, що нічого не станеться, я звернув увагу на одну тривожну деталь.

На Володимирській, біля стін Софії, був рибний ресторан, власники якого, кажуть, були пов’язані з однією з силових структур. Під час прогулянки я помітив на дверях листок з написом «Ресторан закрито назавжди».

Війна почалась ща декілька тижнів.

А от трохи більше тижня тому, під час робіт біля приміщення цього ресторану було знайдено фундамент цегляної споруди, над розкопками якої взявся працювати археолог заповіднику «Софія Київська» Тимур Бобровський.

Споруда орієнтовно 18 століття, до цього часу істориками і археологам невідома.

Наш фундамент, виявляється, глибший і міцніший, ніж зв’язки окремих силовиків. Хороший час для саморефлексії.


Репост из: Сказане в Барі
#показане в барі

Суми, ранок 24.02.2022

Показано 20 последних публикаций.

186

подписчиков
Статистика канала